Початок війни. ✑4✑

Мама привела корову від сестри Анни, яка жила в селі Підкамінь. Bона була замужем за поляком і вони виїхали в Польщу, а корову не могли взяти, бо мала хворі ноги.
Мама привела корову, але не мала де її завести (бо додому не хотіли її прийняти), то мама загнала до Шнайдера – там була велика простора стайня.
Але її треба було годувати, бо вона не могла ходити. Їй поламалися ратиці, і мама їй носила траву. Там і застали маму фойдойчери, і написали на дверях крейдою “два камбрати” – то означало, що на квартиру прийдуть два німці.
У той час партизанів десь вивезли, а ліжка були – не встигли забрати, або не могли. І так ми з мамою залишилися жити в тій хаті, і два німці – один старий лікар, а другий молоденький, років вісімнадцять – приносив пошту із Підкаменя, називався Курт. З нами поводилися добре, мама давала їм молоко, а вони ділилися всім що мали. Я тоді перший раз побачила і їла помаранчі, шоколад і багато чого іншого.
Часто приїжджали чужі німці (урядові), виганяли людей копати окопи (шанці) за 10 км від нашого села до села Руда, дехто там і ночував. Годували дуже погано. Мама також ходила, брала собі щось поїсти і була цілий день, як корови ще не мали. Корову мама привела трошки пізніше. Але одного разу пішла і скалічила собі ногу. Лопатою скалічила п’яту, ледве прийшла додому і більше не ходила.
В 1944 році німці всіх дорослих фотографували коло читальні і робили кинкартки. Мама також мала таку кинкарту. Я до сих пір її бережу.


Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Залишити відповідь