Дід і баба ✑26✑

Час ішов. Там далеко війна вже закінчилась. Хто живий залишився – поверталися додому. А в нас проливалася кров. Людей арештовували і кидали до пивниці (погріб). В Прокопишинім дворі був довгий будинок, там замикали людей. Стояла ще зима. Коло будинку вартували вдень і вночі воєнні. Через них подавали людям їжу і одяг. Вуйка Петра заарештували. Били щоб сказав, де бандери. Попробивали обидві руки, як Ісусові Христові, згодом випустили, бо нічого не сказав. А руки ще довго боліли.

Наша хата від Стрия була перегороджена тоненькою стіною,тому, все що там робилося, до нас було чути. Не раз  вчили малу Пазю молитви, то ми чули. І коли приводили людей на слідство, ми чули, хто і що казав. Совіти зробили собі катівню в Стрийовій хаті. Арештованих людей водили від Прокопихи  до Стрийової хати городами, били. Вночі мене будив людський крик.

Одного разу злапали Дмитра Готрешеного. Жінка прийшла до нас і просила, щоб ми її покликали, коли Дмитра приведуть на слідство, щоб вона послухала, що він буде говорити. Щоб вона знала, що казати, як її спитають. Ми її покликали. Але вона як почула, як його там б’ють, то побігла до Стрия. Там  кричала, била кулаками в двері хоч її не впускав солдат, який стояв у дворі. Та й і їй ще дісталося. А вуйко Іван втік з дому. Не було його тиждень. Потім не ховався, відпустив довгу бороду, вуса, ще вдав, що глухий.

Сімку Йосипа  били, Гірняк Степанію , Герасима Йосипа, Закутинського Йосипа, Біласа Зенка і багато інших з чужих сіл.

Мама мене водила ночувати до Гришка. Я  дістала нервову хворобу і нога знову мене заболіла.
Повезла мама мене на село Мелну. Там був лікар. Він сказав лікуйте спочатку нерви, а потім ногу.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Цей допис має 2 коментарів

Залишити відповідь