* * *
Навіщо, ви мужі, кепкуєте із нас,
Із простого люду ?
Хіба ми працею своєю
Не заслужили гідності ?
А ви, вгодовані, зчерствіли .
На чиїй шиї сидите?
Чи вмієте ви гній кидати?
А хліб – маслом мастите.
Обіцяєте, аж позахрипали ,
А потім запиваєте все пивом.
А ми чекаємо манки з неба.
І чекаємо дива…

* * *
Зажурилась Україна,
Що не знайшли згоду
Рідні браття й побратими
Із Заходу й Сходу.
Зажурилась Україна,
Що нема гетьмана,
Що панує в ріднім домі
Розбрат і омана
Роздягнули нашу неньку
Сини – яничари
І розвезли по чужинах
Дані Богом дари.
Покарай їх Святий Боже,
За скривджені діти!
І не дай більше на шиї
Вкраїнській сидіти.

ЗАДЗВОНИЛИ ДЗВОНИ
Задзвонили гучно дзвони,
Заспівала вся земля.
Засвітило ясно сонце
І промінням шле здаля.
Україна пробудилась,
Люд весь вийшов на майдан,
Слова волі і свободи
Приклада до своїх ран.
Зліта прапор наш високо,
Над землею майорить:
Уставайте всі до праці,
Хай душа ваша не спить !
Нашу віру, нашу славу
В нас ніхто не відніме.
Тож розправим круто плечі,
Праця хай нас підніме.
Хай кружляється над світом
Сокіл – України птах,
Несе славу й нашу пісню,
Щоби славилась в віках.
А.Бойко

Залишити відповідь