Серед ночі пес загавкав
ґазда пробудився
швидко взувся і взяв шапку
тай на двір подався
А штанів чомусь не вдів
Та й часу не було
бо на дворі, як у пеклі
клекотіло-гуло
Пройшла хвиля, може друга
раптом загарчало
потім зойкнув страшно ґазда
щось з гуркотом впало
засвітилось світло в хаті
а на дворі стихло
ґазда лежав на порозі
і стогнав захрипло
Десь поділась його шапка
і капців нестало
а сорочка розірвана
і в голові гуло
Що сталося? –
Ґаздиня запитала ґазду
Ґазда ледве проказав:
Подивися ззаду!
І побачила ґаздиня
кров йшла нище спини
червоніла ніби квітка
велика лисина
“Що то було?” запитала
в рани прикладала зілля
“Та ж говорю, що не чуєш,
собаче весілля!”
А.Бойко
2002рік.
ґазда, ґаздиня – господар, господиня
