війна в селі (продовження) ✑14✑

Після того як фронт пішов зі села, ми (діти) пішли в ліс шукати, може шось знайдемо. Може банячок ,тобто кружку, як казали, казанки. Хлопцям було головне патрони, а я найшла партупею!  (такі ремені, що офіцери натягають на груди). Хлопці хотіли від мене відібрати, але Мілько (цьотки Каськи син) заступився і я принесла додому. Мама раділа, казала, що будуть кидри до чобіт, занесе до Крупки Федя, маминого двоюрідного брата і кума (він мене до хресту тримав), і Федь перемонтує її чоботи. Але не так сталося. Ввечері прийшов посланець і сказав, щоб мама дала знахідку людині, яка потребує такої речі, і мама віддала, хоч я була проти, та що було робити…
По лісах ще довго знаходили зброю та вибухові речі. Хлопці палили великий вогонь і туди кидали снаряди, а ми малі втікали, ховалися. Я була найменшою в пастухах, Дума Зенько, наш сусід, був з 1927 року, Закутинський Адам – з 1932 року, Мілько цьоцин син з 1931 року, Марічка Совякова з 1932 року, а я була з 1935 року. Такі були пастухи нашої вулиці, а стрий, брат діда, пас сам – окремо. Пасли корови босі, взути не було що.
Якщо корова мала теля, його різали і м’ясо потрошки продавали людям на якесь свято, а шкірку самі мочили в вапні, а потім в корі дуба або в ві?? і робили чоботи, хоча не всі мали такі шкірки. Мама також так виправляла і я знала як це робити.

Якось сусід Кардаш прийшов до мами (його жінка ровесниця моїй мами і була за дружку мамі коли та віддавалася) і каже: «знаєш, Пазю, ти так бідуєш, аж не маєш, що вдягнутися і Гануську не маєш в що вбрати. Я видів там у лісі (і сказав мамі де) лежить вбитий совіт – іди і забери з нього одяг, будеш мати, трошки покривавлений то нічого – випереш». Мама зблідла і каже: « Миколо, спам’ятайся! Забирайся геть… Не журися мною і моєю дитиною, а розбитих роздягай сам, Бог мені поможе! А ти помагай собі, а не мені. Більше з такою порадою до мене не приходи. Май совість» – «Та я нічого, я хотів зробити тобі добре». І мама виправила його з дому. Не тоді коли було нам скрутно ти на поміч до нас приходиш, ми старалися все зло пережити. Боже Праведний будь для усіх справедливий.”

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Залишити відповідь