Мою маму вибрали депутатом села. Вона знову мала обов’язки – агітувати на вибори. Мама не агітувала, бо вибори проходили так, як хотіли совіти. Понаклеювали по селі різні агітаційні лозунги, роздавали книжки. Приїхали з району озброєні совіти і виганяли людей ще в ночі, щоб голосували за того, за якого вони хотіли. А по виборах все, що було понаклеювано зривали, хто міг. Гершків Зенко приніс лозунг кандидатки в депутати Туриниці. Аркуш великий з портретом і прибили під вішаком, де вішали горнята. Я прийшла до Гершка і видерла тій Туриниці очі. Ніхто не зогледів. Так було до тих пір,  поки не прийшли совіти до них на облаву і побачили. Розпитували стару бабуню, але вона не знала. Тоді вони її палицею по спині, по ногах , одним словом вибили. А я мовчала, бо то було через мене.

Вибачте мене Матусю
Я не думала, що зле роблю
Я так мстила
І простіть, що через мене
Вам прийшлося біль терпіть
Не призналась я тоді
Мама буде мене бить.

Не тільки мама була таким депутатом, були інші люди –  самі бідняки. Бо заможніші не хотіли лізти в такі справи, а пхали бідних. Ще вибрали такого депутата, як Гаран Степан, в нього було 5-ро дітей, жив в жидівській хаті, жити виїхали до війни, а хата стояла пуста. А він жив до того разом з братом в батьківській хаті. Якось він їхав до Львова з моєю мамою, начепив на груди медаль Матері-героїні, щоб не платити білет. У вагоні перевіряли, правда гроші не взяли, але добре сміялися, казали- жінка родила, а ти героїня. І зложили таку пісню в селі:

Степан Гаран депутат в радянськім союзі
голий босий без штанів
лиш в подертій блюзі


Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.

Залишити відповідь