Комірка ✑2✑

Мама часто ходила до двоюрідного брата Семена Крупки, і брала, як завжди, мене. На  той час у селі  Семен був освіченою людиною, мав 7 класів гімназії. Працював писарем у сусідньому селі Підкамені. Там був весь уряд і постерунок (міліція) і наше село належало до того уряду. Там була і пошта.

Вуйко знав усі політичні новини, до нього сходились сусіди, війт села, шановані господарі. І ми з мамою приходили особливо в неділю. Мені як завжди наливали в миску меду з водою, давали хліба. Я хліб вмочувала в мед і слухала їхню політику, хоч нічого не розуміла. А як ішли додому, я питала в мами: „А страшні совіти?”; Мама не знала, що сказати.

Вуйко Семен був на польській війні і йому відірвало ногу до коліна – мав протез і брав пенсію. Він ніколи не був жонатий, хоч мав сина від однієї дівчини, а дочку від другої і годував їх. Поставив  велику хату з цегли , жив разом з жонатим братом Федьком та його дітьми. Потім прийняв дівчину Розалію, з якою мав дочку – Катерину. На ту хату в мами моєї взяв гроші, мама мала на корову і так не віддав – пропали! Мама плакала, просила – не допомогло!

Про це потім …

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Цей допис має один коментар

Залишити відповідь