НУДЬГА
Кудись усі спішать
І щось комусь потрібно.
І рухаються взад–вперед –
Не сидиться людям спокійно.
Мені також не сидиться.
І я в думках Бог зна куди ходжу.
І бачу дивовижні дива,
А свого дива я не знаходжу.
Лечу за вітрами в степи,
Де трави похилилися зелені –
Може я тут загублю свій біль
І зберу щастя по краплині?
А далі я пливу у річці тихій,
У чистих водах до своїх мрій,
Щоб змити із дущі своєї
Цей накипілий неспокій.
Лечу, пливу і йду –
З думками завжди в перегоні.
Я обнімаю увесь світ,
Що ліг мені на дві долоні.
Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.