Мабуть, найулюбленіше моє варення це з троянди, або як ми говоримо з рожі. Така троянда має густі кущі, гілочки щільно вкриті колючками, квіти пухнасті, насичено-рожевого кольору, а листочки маленькі. Та найшвидше ви її візнаєте по духм`яному аромату.

Для варення потрібні пелюстки і то досить багато. З такої купки вийде лише 1/4 півлітрової баночки.

 

Від пелюсточок потрібно відрізати білі кінчики (вони гіркі) і залишити тільки рожеву пелюстку. Далі перетерти в макітрі або перемолоти на м`ясорубці, або руками, як робить моя бабуся, бо каже, що після м`ясорубки рожа стає якась дуже темна… Додати лимонної кислоти та цукру.

 

Кладемо в баночку і в холодильник.

 

Варення не лише дуже смачне, але і корисне. Коли стоматіт потрібно з`їсти маленьку ложичку і все пройде.
Смачного!

Цей допис має 5 коментарів

  1. 1. моя бабуся варила, і то немало. якщо Ви просто перетираєте з цукром, не називайте це варенням.
    2. не зазначені пропорціі цукор/квіткова сировина.
    решта дуже гарно виглядає, особливо бабуся, що заходилася перетирати пелюстки (це чиста правда, що вони темніють). Моя бабуся так пелюстками і варила. виходило світле і прозоре.

    дякую за нагадування дитячої смакоти.

    1. може варення і не дуже правильно, але всі в пошуку шукають саме “варення”

      а пропорцій особливих і немає, все “на око” 🙂

      1. це точно. у пошуку іноді трохи інше.
        пост все одно гарний. зараз дивитимуся старі весільні фото. Читали у Андруховича в його “Таємниці” про бабцю Ірену? мені то просто паралелі.

    1. Окрім всього вище написаного моя бабуся Марія посипає варення в баночці зверху щедро цукром. Цукор карамелізується, робить таку собі “ШКІРКУ”, і потім зберігає в коморі. Навіть три-чотири роки таке “варення” може стояти.

Залишити відповідь до ToriSit Скасувати відповідь