початок:Поле ✑22✑

Мама висилала, бо то була родина і мама була чуйна до біди, а з мамою обійшлися, як завжди. Поле записали, а врожай вуйко з Кута, так їх звали по вуличному, зібрав собі. Мама кілька разів ходила до Рогатина виясняти аж поки не дали нам спокій. Ще восени прийшло повідомлення, щоб здати 20 кілограмів м’яса або гроші, така була державна постанова.

Мамі батьки дали шматок поля на Глинищах, поле розділили на двоє. Половину – цьоці Mарисьці, а другу – мамі. Там було 25 соток(на кішку). Другий шматок поля мама мала на Мнєрці, але то було поле вуйка Сєнька. Вуйко поїхав за границю і писав, що він Мнєрку віддає мамі, тому, що мама була найбідніша. Цьотка Мариська була проти, але дід сказав – воля Сенькова, і поставив крапку.
Як перші більшовики прийшли, то панське поле поділили і дали мамі також кусок під Березником. Німці відібрали засіяне жито. Не встигли все зібрати, трохи люди собі зібрали, а решти пропало.
Прийшли другий раз совіти, дали мамі Шнайдрового кусок поля і всього того поля мама мала 63 ари.
Посіяла пшеницю – вимерзла, бо не було снігу в зимі. Посадила кукурудзу – вибрали ворони. А прийшлось давати контингент не було з чого давати. Тоді приїхали з району уповноважені з групою воєнних – вимітали все, що було. Мама квасолю молотила на поставу, а над нею стояв озброєний совіт і чекав, коли мама ту квасолю висипле в мішок, щоб він кинув на фуру. Таке було наше життя при визволителях нашого краю. Нехай Бог заплатить за наші сльози, наш біль і наші страждання. Не дай Боже панувати більше ворогам на нашій землі.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл. 2009 р.
✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Цей допис має 2 коментарів

  1. Розповідь дуже вражає….це здаєть було десь неподалік мого села ну в моєму районі це точно…в текті є одна мабуть неточність совіти приїжджали на фірах а не на фурах(це слово досі в нас вживається)

    1. фура це і є фіра, це діалект, наприклад на дубенщині говорять хвура, хвіра))

Залишити відповідь до Lanora Lockard Скасувати відповідь