Наближався Великдень!
писанки
Після суворого посту,  хочеться змін і в продуктах, і взагалі в житті. В наш час вже такого строгого посту немає і сама церква послабила піст для різних категорій.
А я розкажу, що я запамятала зі своїх дитячих років, що таке Великодні Свята і те, що мені мама моя розказувала.
Перед Великоднем люди прибирали свою оселю, білили, прали, замітали подвір`я і на цвинтарі прибирали також, так як і тепер.
Моя бабуня як повечеряла у живний (чистий) четвер то аж на Великдень з`їла свячену паску і яйце, і не тільки вона одна – всі люди були дуже віроючі і дотримувалися церковного закону. У Великодню п`ятницю нічого не їли аж доки винесуть плащівницю в церкві і всі ішли до церкви. А діти, переважно хлопці, ще зранку калатали під церквою в калатала, що називалися бузьками.
Паски пекли в четвер, в п`ятницю не можна було, і я дотримуюсь і до нині.

Кошик на Великдень

Паски були великі і чим богатший господар, тим більша паска. Родини були великі і кожен мусів нести щось посвятити, п`ятеро було в хаті – несли п`ятеро, а десятеро, то несли десятеро. А скільки треба було всякого посуду або кошиків…Несли діти яйця в тарелях, старші несли паски на плечах в обрусах (довге саморобне полотноо на 2м, яким застеляли столи), а також в нецках (корита вистругані з липи, в них місили тісто).
Наша церква гарна, побудована на горі, а село в долині. На Великдень зранку всі люди ходили навколо церкви та обставляли всякими смачними наїдками, запах такий розносився, що не було сил стояти, адже нам дітям не давали нічого їсти поки не посвятиться Паска. В нецках багаті люди несли печені поросята, великих мисках яйця, кишки начинені гречкою та шкварками, галунки, писанки, поросята з хроном в рилі. Памятаю як в одної господині пес вкрав з кошика ковбасу і хоча люди не давали йому змоги винести ту ковбасу, але нічого не вийшло, коло церкви близько ліс і пес поніс ковбасу в ліс. А мама мені росказувала, як один господар ніс паску на плечах в обрусі і паска випала і покотилася згори донизу:-) Після свяченя молодь та і пожилі люди бралися за руки і навколо церкви виводили гаївки, дякували весні, Богу та женили хлопців та віддали дівчат, а також господарям співали.
Гаївки були на різні теми
про хлопців (жартівливі):

Там на горі корито,

повно води налито
дівки ного помили
хлопці юшку випили

про дівчат:

А в потоці гуска
по водиці плюска
а сусідський гусачок
додому не пуска

А як поснідали свячене знову спішили до церкви: хлопці скоріше дзвонити в дзвони, щоб пчоли скоріше роїлися. Під церквою бавилися і діти, аж до темної ночі. Так було три дні.
Ще на нашому цвинтарі є поховані два стрільці, що загинуло у 18 році, то кожний рік на
Великдень співають патріотичні пісні, а також гаївки:

Там за лісом,за лугом
Ходить стрілець за плугом
Оре нивку не свою
Добре що в ріднім краю
орить нивку хоч тужить
хто їм зорить і спіжне
як не стане вже мене

Хоч було бідно, але весело, бо не всі мали великі кошики смачної їди і не всі мали гарний одяг, але було весело, як належить на Великодні свята.

Анна Бойко

с.Яглуш, Рогатинського  р-н

2011 рік



Всі історії ✑БЛОГО-КНИЖКИ✑

Цей допис має 3 коментарів

  1. привіт оля! прочитав статтю! все дуже цікаво викладено! дуже гарні традиції обряди! шкода що це все втрачається! сучасний час поглинає на жаль все краще! в даний час відбуваються підміни понять! але добре що хтось Ще СЛІД цим традиціям! СПАСИБІ ЗА СТАТТЮ ЩЕ РАЗ!)) З ПОВАГОЮ РУСТ!)))ГАРНІ ВІРШІ!

  2. Які прекрасні вірші! Щастя Вам і добробуту в цей Великдень і завжди.Які прекрасні вірші…весь цвіт нашого Українського етносу -не там на “пагорбах” в кабінетах,він в селах,на землі,в душах простих людей.Ми не переможні ніким і нічим, а “вони” тимчасові,як непогода…Щасти ВАМ!

  3. Пані Ганю,дуже хочу Вас запросити до книги, яку готую до 200-річчя Кобзаря. На цих інтернет-просторах важко орієнтуватись, що і де.
    Черкніть мені пару слів, щоб написала Вам в деталях всю інформацію.
    k.kapelka@mail.ru

Залишити відповідь до Lela Youl Скасувати відповідь