про блог

You are currently browsing articles tagged про блог.

Гроші пропали ✑31✑
В той час, десь в 1947 році написала цьотка Ганна з Польщі. Всі дуже раділи, що жива. Писала, що живе добре. Дала їм німецька влада господарство, і коні, і корови, все, що було в домі і багато поля, 20 гектарів орної землі і 10 гектарів сінокосу. Такого  у вас в селі нема. Вислала знимку сина Петра. Він служив у польському війську.  Ще писала, щоб мама пішла до Крупки, не до Семена, а до його сестри Параньки, і забрала січкарню, бо її чоловік, Вацло Михайло, взяв  в них, але нічого за неї не дав. Мама пішла і каже: « Ганя писала, що ви маєте її січкарню і щоб віддали її мені.» Але мамі відмовили. Ще жила наша баба,  вона пішла і каже: « чому добро моєї дочки  має пропадати в Крупки, а не в мене  вдома». Але також ходила намарно. Мама дізналася, що їх нема вдома, пішла витягла січкарню, перекинула колесами до землі і прикотила  додому. Вони не гнівалися і не сварилися, бо знали, що то не їхнє добро.

А восени прийшов вуйко Михасько, той, в якого мама забрала січкарню, зять бабиної сестри  Ганни.  Він був жонатий на її дочці Паранці і каже до мами: « Пазю, дай мені своєї пшениці я собі посію, бо свою я ще не молотив». Мама каже йому: « шваґре я тримаю ту пшеницю на паску, бо більше не маю». А він до мами – « Пазю, я в зимі змолочу і тобі на свята  віддам, бо поки свою змолочу – може змінитися погода. А тепер погода погода, що аж гріх не сіяти». Мама послухала і позичила.  Перед Великодніми  святами після багатьох нагадувань вуйко привіз ту пшеницю. Вона була з ячменем. Мама каже: “що ви шваґре мені віддали?” “- А я іншої не маю, якби мав, то я б у тебе не брав на насіння” Мама як змолола, то виявилось, що та пшениця біла зі снітієм. Паска наша була  чорна і потріскана.

Мамо моя, мамо,
кривдили тебе чужий і свій.
До роботи кликали усі.
Ще й гукали: “ти працюй! не стій!
Ти ішла до праці ще не ївши
і старалась догодити всім.
Все, що заробляла – то для мене.
А сама казала: я поїла вже в чужих.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , ,

Сьогодні два роки від першого посту на цьому блозі, тобто він був не один, а аж 7. Пам”ятаю, що хотіла його показати людям вже трохи наповненим…а почалося все так: …
…думаю десь за місяць-два, про блоги мені розказав Ростик, що означає, що я взагалі не знала про їхнє існування. І одного разу, їдучи в трамваї №3 по вул.Івана Франка, до мене прийшла ідея створити блог, де я буду публікувати спогади бабусі, її вірші,фото села, адже матеріали вже давно були зібрані, оцифраваний, спогади, що написала бабуся були набрані і зберігалися на моєму комп”ютері. Та от халепа – я зовсім не знала, як створити блог, і в мене не було інтернету:) Зі створенням блогу допоміг, той же Ростик: “ось тобі Вордпресс – твори” перше, що я натворила, це дала адресу блогу “bilo4ka”, (хто ж його знав…). А інтернет мені подарували на день народження :-). Далі я не змогла вставити в пост фотки, з цим допоміг Вованада. Отак методом проби і почав існувати блог. Спочатку була назва “Анна Бойко”, з часом змінила, ніби нормально, потім добавила Блого-книга, створила зміст спогадів та віршів. Дуже рада, що блог сподобався і має свої шанувальників та читачів.Дякую, що читаєте, коментуєте і допомагаєте!

УВАГА КОНКУРС!
І в честь такої гарної дати і вас, мої найкращі читачі, пропоную вам взяти в руки ваші модні фотоапарати, круті камери чи диктофони і створити гарний пост про ваших бабусів та дідусів, історію роду чи родини, автору найцікавішої розповіді (відео, слайд шоу…) в подарунок попрошу бабцю Ганю, вишити вишиванку. Надіюсь до Великодня хватить усім часу 🙂 Публікуйте пости, розказуйте про них в соц. мережах, а ми (компетентне жюрі) будемо читати!

Tags: , , ,

Ukraine: The Story of Anna Boiko’s Life

Posted 30 January 2012 2:27 GMT

I would like to tell you about my grandmother – Boiko Anna. She was born and lives in the village of Yaglush in Rogatyn district of Ivano-Frankivsk Oblast. She is a cheerful, talented, strong person. A person who has been through a lot, who is full of knowledge and memories.

This is how Anna Boiko’s granddaughter, Olya Suprun, starts [uk] her blog called “The Story of Anna Boiko’s Life.” Online, Olya shares her grandmother’s memories, including stories from the life of their family and other residents of Yaglush.

Her grandmother’s native village, Yaglush, is located in today’s Ivano-Frankivsk region of western Ukraine. This region belonged to the Austro-Hungarian Empire since 1772, to West Ukrainian People’s Republic for a short period after World War I, to interwar Poland between the 1920s and the late 1930s, to the Soviet and then Nazi forces during World War II, and then again to the Soviets from 1944 until Ukraine’s independence in 1991.

Anna Boiko with her husband Mykhailo. Photo scanned by Olya Suprun, used with permission.

Anna Boiko’s memories recorded by her granddaughter go back as early as 1939 and depict the experiences of Yaglush residents during the times of the region’s transfer from the Polish to the Soviet rule, the World War II period, and the subsequent return of the Soviet power. They touch on such painful topics of Ukraine’s history as the Nazi occupation, repressions and deportations of the local population during the early years of communism, the fate of the partisans from the Ukrainian Insurgent Army.

This is how Anna describes [uk] the life of the village with World War II looming on the horizon:

The things in politics were tremulous, too, [people] were expecting better times than under Poland, but things did not turn for the better. The arrests and prosecutions began. Several families were deported to Siberia: Zakhariy Zliukovsky, Dutka and a few more families that were resettled here from Poland. The landowner’s land was divided up, and [my] mom got a few hundred [square meters]. But the land was of clay soil and inaccessible in the rain – there was no good road.

[…]

At that time the war with Germans was approaching. I remember it was a Sunday, a bright and sunny day. Grandma was chatting with a neighbor woman in the house. I went to the yard to let the chicken out […]. Suddenly [I heard] a loud roar of thunder – one, then another. I ran to the house and told grandmother, “Grandma, get the hen in, a rainstorm is coming!” Although the sky was clear, without a single cloud and no storm was in sight. Soon mom came home and said she heard in a village that there was a war! It was not thunder, but the sound of bombs falling. From that day on people became very cautious. It was the year of 1941.

Despite her grandmother’s difficult childhood, Olya portrays her as a knowledgeable yet curious 75-year-old woman, who writes poetry and memoires, does beautiful embroidery, plays computer games and enjoys cooking. She frequently shares Anna’s poems, recipes and stories of everyday village life, while paying special attention to customs and traditions cherished by its residents.

Traditional dishes made by Anna Boiko for the 12-Dish Christmas Eve Dinner. Photo by Olya Suprun, used with permission.

In one of the posts, Olya admits [uk] to both being new to blogging and to realizing that her blog is rather unusual:

I know this blog is a bit weird and of an unusual format: strange, unknown house in the background, unpopular stories in which it is hard to find some meaning, and, in addition to this, their author – my grandma – is not the author of this blog… but it is neither [meant] for ratings, nor for profit; in order to understand its significance, one must read between the lines…

Anna Boiko reads a blog about herself together with her husband. Photo by Olya Suprun, used with permission.

It seems, however, that the popularity of The Story of Anna Boiko’s Life has already exceeded its author’s expectations. In 2011, it was recognized as the best personal blog at Best Ukrainian Blog Awards [uk], and the number of its readers and fans continues to grow.

Written by Tetyana Bohdanova
Posted 30 January 2012 2:27 GMT ·

2 comments

  • Dear Tetyana,

    Thank you for this beautiful post, I hope Anna will be happy to see it has been translated into so many languages – I have just published the Portuguese version.

    Hugs
    Paula

    # 8 February 2012, 22:45 pm
  • Dear Paula,

    I am very happy to see how many languages the post has been translated into as well! Thank you for your valuable contribution! I really hope the interest this post generated will encourage Olya to keep her wonderful blog going.

    Hugs
    Tetyana

    # 9 February 2012, 10:43 am

    Украина: история жизни Анны Бойко
    Хочу рассказать вам о моей бабушке – Бойко Анне. Она родилась и живёт сейчас в деревне Яглуш Рогатинского района Ивано-Франковской области. Она жизнерадостный, талантливый, сильный человек. Человек, который много пережил, много знает и помнит.

    Этими словами Оля Супрун, внучка Анны Бойко, начинает [ук] свой блог под названием “История жизни Анны Бойко“. Оля публикует в Интернете воспоминания своей бабушки, включая истории из жизни ее семьи и других жителей деревни Яглуш.

    Яглуш, родная деревня её бабушки, находится в современной Ивано-Франковской области на западной Украине. Эта территория принадлежала Австро-Венгерской империи с 1772, Западно-Украинской народной республике в короткий период после Первой мировой войны, Польше между 1920-ми и концом 1930-х гг., советским, а потом и нацистским войскам во время второй мировой войны, а затем снова Советам с 1944г. до объявления независимости Украины в 1991г.

    Анна Бойко и её муж Михайло. Фото отсканировала Оля Супрун, использовано с разрешения.

    Воспоминания Анны Бойко, записанные её внучкой, начинаются с 1939 года, в них описывается жизнь жителей деревни Яглуш во времена перехода этой территории от Польши к СССР, Второй мировой войны и последующего возвращения советской власти. Они затрагивают такие проблемные темы украинской истории, как нацистская оккупация, репрессии и высылка местного населения в ранние годы коммунистического правления, судьба партизан Украинской повстанческой армии.

    Вот как Анна описывает [ук] жизнь в деревне перед всё нарастающей угрозой Второй мировой войны:

    И в политике не было спокойно, [люди] ждали, что будет лучше, чем при Польше, но этого не случилось. Начались аресты, преследования. Несколько семей вывезли в Сибирь: Захария Зюлковского, Дутку и еще несколько семей, которых переселили сюда из Польши. Землю пана поделили, и маме досталось несколько соток. Но почва была глинистой и во время дождя просто непроходимой – не было хорошей дороги.

    […]

    А тем временем война с немцами надвигалась. Помню, что тогда было воскресенье, ясный и солнечный день. Дома бабушка о чем-то разговаривала с соседкой. Я вышла во двор выпустить цыплят […]. Вдруг что-то сильно загремело – один раз, а потом и второй. Я побежала в дом сказать бабушке: “Бабушка, загоняй курочку, гроза начинается!” Хотя небо было чистое, ни единого облачка, и грозы не предвиделось. Скоро пришла мама и рассказала, что в селе она слышала о том, что началась война! Это был не гром, а падающие бомбы. С того дня люди стали очень осторожными. Шёл 1941 год.

    Несмотря на тяжёлое детство бабушки, Оля описывает её как умную, всё еще любознательную женщину семидесяти пяти лет, которая пишет стихи и мемуары, красиво вышивает, играет в компьютерные игры и любит готовить. Оля часто делится стихами бабушки Анны, рецептами и историями из обычной сельской жизни, уделяя особое внимание обычаям и традициям, почитаемым жителями.

    Фотография традиционных блюд, приготовленных Анной Бойко для ужина в Сочельник, который должен включать в себя 12 кушаний. Фото Оли Супрун, использовано с разрешения автора.

    В одном из постов Оля признаётся [ук], что она новичок в блогинге и что её блог довольно необычный:

    Я знаю, что этот блог немножко странный и не вписывается в формат: непонятный дом на фоне, непопулярные истории, в которых трудно понять смысл, да плюс ко всему их автор, моя бабушка, не является автором этого блога… Это не для рейтингов и не для коммерции. Чтобы понять его значимость, нужно читать между строк…

    Анна Бойко вместе с мужем читает блог о самой себе. Фото Оли Супрун, использовано с разрешения автора.

    Тем не менее, похоже, что популярность “Историй жизни Анны Бойко” уже превысила ожидания автора. В 2011 году его признали самым лучшим персональным блогом на конкурсе блогов BUBA [ук], и количество его читателей и поклонников продолжает расти.
    Creative Commons License
    Автор Tetyana Bohdanova · Переводчик Anastasya Toropygina

Tags: , , ,

Нагорода BUBA_2011

Блог “Історія життя Анни Бойко” став переможцем Конкурсу блогів BUBA2011 в номінації Особистий блог .

Конкурс розпочався 26 жовтня і складався з двох частин. Перша – це онлайн голосування, де кожен охочий міг проголосувати на сайті конкурсу BUBA 2011. Онлайн голосування тривало майже три тижні, і завершилось 13 листопада. За підсумками голосування було обрано по 10 блогів-фіналістів в кожній з шести номінацій.Друга частина – голосування журі, яке й обрало шість переможців (по одному в кожній з номінацій) цьогорічного Конкурсу блогів.

Оголошення результатів конкурсу  відбулося 19 листопада 2011 р. на Блогфесті. Про цей фестиваль блогів можна почитати у звітах:
vovanada.org.ua/2011/11/buba-2011
wedmid.pp.ua/2011/11/microsoft-blogfest-2011
blog.golubovsky.com/microsoft-blogfest-2011
dyoma.pp.ua/2011/11/21/buba-2011-kraschyh-vyznacheno
gladkij.wordpress.com/2011/11/21/microsoft-blogfest-2011-oglyad
marketingbuzz.info/microsoft-blogfest-2011

Tags: , , ,

Вступ…

Прокоментуй!

Я народилась восени,
Коли лелеки у вирій відлетіли,
Коли хліба вже зібрані були,
А тільки стерні ще незорані стояли.
Я народилась восени,
Коли зелені трави пожовтіли.
Сади зажурені були,
Бо яблука червоні облетіли.
Я народилась восени,
Коли вітри приносять тугу,
І що вже втрачене не вернеш
І відчуєш нестерпную нудьгу.
Усе це маю я у спадок
Осінній день, осіннє сонце,
Але я маю, як криниця,
Своє маленьке і глибоке серце,
До нього відкриваю всі дороги,
Для всіх хто щирої душі,
І черпаю сама із свого серця
Усе що дали, як придане,
Осінні вітри і дощі.
Анна Бойко

 

Анна Бойко

Анна Бойко

Хочу розказати Вам про мою бабусю – Бойко Анну. Народилась вона і проживає зараз в селі Яглуш Рогатинського району Івано-Франківської області. Вона є життєрадісна, талановита, сильна людина. Людина, яка багато пережила, багато чого знає і памятає.

Бабуся постійно чимось занята – вона пише вірші та спогади,  вишиває,  в’яже,  шиє,  господарює і слідкує за усіма новинама. Є в курсі останніх новинок, знає усі нові кліпи, грає в  ігри на тіві-тюнері, читає смски, знає як робити суші і постійно нас дивує своєю обізнаністю.

Tags: , ,