мама

You are currently browsing articles tagged мама.

Мамине свято

Прокоментуй!

Мамине свято

По обістю і у полі
і в святу неділю
мама завжди у роботі
та й не гонить долю

Бо у неї радість є
бо у неї діти
і нема у неї часу
щоби відпочити

А коли у неї свято?
а хто його знає
сама мати відповість
вона в серці має

Своє свято у житті
пам’ятає завше
Як у неї народилось
немовлятко перше

Друге свято, як маля
промовило “мама”
мама свято пам’ятає
як перше, так само

Третє свято, як пішло
у перше до школи
теє свято не забуде
матінка ніколи

І багато таких свят
було в мої мами
але їх ніхто не знає
тільки вона сама

Ніхто квітів у дарунок
їй не приносив
і прощення за нескромність
у неї не просив

Але мама наша мила
добре серце має
кривди всі і негаразди
скоро забуває

Мамо наша, добра нене
будь завжди такою
милою, ласкавою,
з мовою м’якою

А в нас свято кожний день
Як вдома є мами
Будьте щасливі й здорові
Будьте завжди з нами

2002рік
Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.

Tags: , ,

Дитячий біль ✑25✑
Межи Різдвяними святами Новий рік – Василя. Діда приходили вітати на Василя господарі,- “в’язати”! Дід пригощав тютюном, брав в брата Семена на Трафіці чвертку горілки. Баба варила гарбату з цвіту липового, давала житнього хліба, який був печений на дні печі в черені. А того дня я йшла до школи. Книжки мої були в тій кімнаті де ночував дід, а я, як завжди, спала з мамою у нашій маленькій пекарнені. Пішла до хати і подумала, може дід дасть мені яблуко до школи. Дід сидів на постелі, ноги були на стільчику, а сам обперся на скриню головою і руками. Спав. У нього в кімнаті було так:по під стіною до полудня стояла широка лавка, коло дверей – буфет, а потім та лавка аж до стіни. Зі сходу стояв стіл, попри стіл – велика скриня цьотки Мариськи. На північ – постіль дідова, а поряд – маленька мамина скриня. Ось і всі меблі. На захід була піч, яка обігрівала кімнату. Кімната була маленька. На землі ще лежала солома від Різдвяних свят, її вносили на Свят Вечір і стелили на долівку, а на – стіл сіно. В куток ставили сніп вівса. Приходили на Новий Рік вінчувати, a той сніп молотили, зерно збирали і посівали в домах. Дід спить, подумала, взяла свою торбинку з книжками і пішла до школи. На перерві я побігла додому, щоб поїсти. В дома застала всю родину, і зразу до мене всі кинулися. Розпитували, що робив дід, коли я ранком заходила до нього. Виявилось, що я першою до нього заходила. Я сказала, що дід сидів і спав, а виявилось, що дід так несподівано помер. Для мене особисто, то була велика втрата. Мене часто кривдив Мілько, цьотки Каськи син, він був найстарший. Дід за мене заступався, а тепер я розуміла, що стала беззахисною.
А в серпні того ж таки року не стало баби. Вона злягла на декілька днів і вже не вставала. Мама плакала і була весь час коло неї. Баба мамі сказала – «прости мені все, що я зробила тобі, я слухала Мариську. Я не знала коло кого буду вмирати».Баба померла.
Я захворіла,коли мама почала будувати хату. Весь тягар ліг на мамині плечі – тяжка праця, гриза за мене, безгрошів’я. Я не знаю, як вона бідна жила. Не було в неї ні поради, ні розради, а вона була ще такою молодою і такою змученою.

Мамо, мамо де ви силу брали
У такі страшні роки.
Ви не мали вільної хвилини,
Ні порад, ні сильної руки.
Все терпіли- нужду, голод, тягар
І залишалися чужою в рідній хаті.
А смерть рідних – ще тяжчий удар.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , , , , ,

Дитячий біль ✑25✑

4 коментарі

Повстанці✑24✑

Ще пригадую такий епізод. Була на дворі тепла погожа днина. Я, як завжди, була з дідом. Дід шив з липової кори коробку, а я коло нього була під дахом, що мав вихід на пастівник. Раптом прибіг з пастівника Ладик ,вуйка Петра, озброєний крісом – “дайте скоро їсти!”, слава Богу, що тоді дід мене послав, а сам не пішов. Ми обоє пішли до комори, я дала йому хліба і молока. Ладик сів їсти, а я стояла коло нього. Загавкав наш пес: «Іди подивися хто там є» – сказав Ладик. Я вийшла і подивитись. Коло діда стояло двоє більшовиків (совітів). Я скоро повернулась до комори: “Ладик, Совіти!” Ладик положив недоїдений хліб, молоко в горнятку, взяв кріс в руки і тихо вийшов, пішов в городи. Щастя велике, що так тоді обійшлося. Дід потім говорив, уже онуки мої йдуть на ризик, хочуть вільної України. Я ще так хотів би дожити до того часу, коли Україна буде вільною. Адже йому було більше вісімдесяти років.
Як би ви могли встати діду – є вільна Україна, але східний сусід і далі хоче правити, нами як колись. Але ми не хочемо, щоб наші онуки вмирали так, як ваші, діду. Бо ваші онуки пішли на смерть. Зараз ми маємо багато чого, і хліба доволі, і одягу, і поля. Тільки працювати на ньому нема кому. Діти вчаться. Будинки будуються. Встаньте діду! Ви були мені з мамою найріднішими людьми. Хоч не тулили до себе, не обнімали, але від вас йшло тепло, рідне тепло. Нехай буде пухом Вам земля і Бог нехай опікується Вашою душею. Спіть вічним сном, мій єдиний добрий діду.
Не було кому заступитись за мене, коли кривдили. Пам’ятаю, не знаю чого, мене Мілько попік кропивою по животі. Я так кричала, що було чути хтозна де. Мама була в Стрілищах, ходила туди на базар, до аптеки і там ми мали родину. В той час мама поверталась додому, була недалеко від села і почула мій крик. Бігом бігла додому. Я була обпечена і пролежала після тогохворою два дні.
А другий раз посадив мене Мілько на гніздо з осами. Вони полізли попід сорочкою і всю мене покусали. Я також дуже кричала. Мама прибігла з поля, не вияснила в чому річ і ще мене почала бити, бо через мене покинула в чужих людей роботу. Але як підняла сукенку, то побачила, що мене покусали оси і жахнулася: «Боже, за що? Чому ви такі жорстокі?! За які гріхи має терпіти моя дитина?” Мама плакала, а мене змастила горілкою, її дала Прикопишина Паська (стара Прикопиха була мудрою жінкою). Так я росла, не мала мама зі мною спокою.
За що, за що не мали ми спокою,
Я з вами мамо, а ви зо мною.
Чому в нас доля була така
Жорстока, підла і гірка.
Я виросла, вже діти й внуки в мене є
але дитячий біль і досі в думках моїх живе

Анна Бойко с.Яглуш Івано-франківська обл.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , ,

Для мам

Прокоментуй!

*    *   *
Я тужу мамо за тобою,
У тій хатині, де ти жила
Нема мені спокою.
І я щораз вдивляюся в віконце,
Там є життя, там сходить сонце.
А твоє, мамо, сонце вже зайшло,
Твої стежки заростуть травами.
У снах я бачу твоє чоло
І рушники вишиті твоїми руками
Я тужу мамо за тобою,
І серце моє так болить,
Ти свою чашу вже допила,
А я свою ще мушу допивати.
Ти будеш, мамо, завжди переді мною,
Твої спрацьовані у болях руки,
Як тяжко працювала цілий день,
а ввечері сідали на коліна внуки.
Прости мені, що не завжди ласкава була
і не робила те, що ти просила.
Я прошу і молюся Богу,
щоби вказав до свого серця
осяяну тобою дорогу.

ДЛЯ МАМ
О матері ! Мадонни всевишні!
Який принести вам поклін
За ваші теплі щирі очі
Й биття сердець?
Не треба матерям ніяких дарів –
Ні золота, ані срібла.
Для них є дар великий і священний –
Щоби дитина здоровою була,
Щоби пошанувала їхню старість,
Й не соромилась старечих рук

*   *   *
Над землею є цариця –
Мати Божа  й наша – теж.
Бережи нас, як годиться,
Так, як Сина бережеш.
Матінко, ласкава, добра,
Ти усіх єднаєш нас.
Україну для нащадків
І для нас ти бережеш.
Мати, Божа, Берегиня!
Ти на весь єдина світ.
Просим  тебе й твого Сина:
Даруй волю много  літ.
Щоб нам сонечко світило,
Землю вкрив пахучий цвіт,
Матінко, ласкава Божа,
Ти могутня – на весь світ.

*   *   *
Виходить мати на дорогу
З воріт вдивляється у даль,
А на душі –  така тривога!
В очах – тяжка така печаль!
Писав, що приїде син додому,
Бо вже давно в батьків не був.
Туман їй очі заступає:
Невже обіцянку забув?
Немає сина, не приїхав…
Уже стомилася чекати.
Невже ти думаєш,  синочку,
Що завжди жити буде мати?

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.

Tags: , , , ,