криївка

You are currently browsing articles tagged криївка.

Катівня у Стрийовій хаті ✑27✑

На початку весни, десь у квітні, мама пішла на поле на Мнєрку. Взяла з дому лопату, щоб відвести воду з поля. Бо поле було під горою і снігова вода застоювалась на городі. По дорозі до мами долучилась Настя Круцьова і казала, що їде до млина на Виспу. Вийшли за село, а на зустріч йшли два совіти. Дуже спішили. Один витягнув з кишені хустинку і витер обличчя. Вони пішли в село. Настя пішла до млина, а мама залишилася копати росточок, щоб зійшла вода. Хустину совіт помилково опустив на землю, а може не помилково, а Настя підняла. На полі мама почула постріли в стороні села край лісу. Мама лишила роботу і прийшла додому, щоб взнати, що сталося.
Гінці прийшли з Виспи до штабу, що був в Прикопихи. В селі стояв гарнізон солдат. І всі солдати, що були в селі пішли до рогачки при лісі. Совіти точно знали, де ховаються партизани. Обступили, і можна тільки собі уявити, що там було. Троє хлопців підірвалися, а решта вийшли із тої криївки. Леськів Володимир (син Прокопишин, де був штаб совітів) Закутинський Андрій, Закутинський Йосип, Сімка Йосип, Білас Зеновій. Сімку Йосипа поранили в руку. Убитих привезли коло сільради і положили на дорогу. І так вони лежали два дні. Приводили маму Гірняка Йосипа, щоб сказала де її син. Мама плакала, стояла скам’яніла. Потім її і дочку Стефу вивезли до Сибіру. Войтовича Івана і його родину також вивезли ще в 1941 році. Вони так і не повернулись. Тільки брат повернувся, тут і помер.

На дворі, коло церкви
близенько сільради
три повстанці розстріляні
лежали, від зради

Кров горіла на їх грудях
землею лилася
матір під дулом питали:
“Тут твій син!? Признайся!”

Скам’яніла, в ногах синах
старенькая мати:
“Тут немає мого сина”
змогла так сказати

Надворі весна буяла
ліс вкривався бруньками,
там де були вбиті хлопці,
кров стекла до ями

На тім місці зараз стоїть
Хрест в корі берези
Щоб більше не панували
Червоні загрози

Щоби наша буйна молодь
трошки задумалась,
що держава наша вільна
в крові будувалась.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , , , , ,

Золота Поляна

1 коментар

ЗОЛОТА ПОЛЯНА – розташована в мальовничому урочищі Золота серед лісового масиву, що знаходиться між селами Яглуш, Виспа та хутором Липівка. Займає площу біля 2 га. В 40-их рр. минулого століття в цьому урочищі стояв відділ УПА, проводився вишкіл нових прибульців до Української Повстанської Армії. Назва Золота сягає дуже давніх часів. У районі урочища збереглися могили-кургани,які є під державною охороною як пам ятки археології. Після проголошення нашої державності у літній період на Золотій Поляні проводиться вишкіл відродженого молодіжного Пласту
http://maps.google.com.ua/maps?ll=49.507105,24.499222&spn=0.005803,0.009645&t=h&z=17&lci=com.panoramio.all,com.google.webcams
Просмотреть увеличенную карту

Золота Поляна

Капличка на поляні

Капличка на поляні

У 1943-1944 роках тут проводили свої вишколи — легендарна повстанська сотня “Бурлаки”, відділ окремого призначення “Сіроманці”, а також інші відділи УПА. Поруч також знаходиться Осова Поляна, де таборувала сотня “Орли”. 16 грудня 1944 року із Золотої Поляни сотня “Сіроманців” зробила наскок на тодішній районний центр Нові Стрілища, де їй вдалося визволити 40 в’язнів, знищити архіви допитів та забрати багато зброї. У цьому бою загинув командир відділу — сотенний “Яструб”, вихідець із Полтавщини Дмитро Карпенко. Він похований на хуторі Кам’янка, недалеко від Золотої Поляни. Неодноразово на Золотій Поляні бував Головний командир УПА Роман Шухевич із особистими інспекціями стану бойових відділів УПА. На початку 90-х років на Золотій та Осовій Полянах місцевими мешканцями було відтворено таборові споруди УПА, а також збудовано меморіальні каплички і встановлено пам’ятні хрести. Відтоді тут щороку проводять свої табори молодіжні патріотичні організації.
(матеріал з тенет інтернетів)

Криївка

мостик від криївки до поляни

мостик від криївки до поляни

в криївці

в криївці

пам’ятний хрест

.

Слава Україні! Героям Слава!

Час від часу ми потрапляємо на Золоту, у пошуках грибів чи малини. Пам’ятаю єдині гуляння у 1997-му році в честь 55-тої річниці УПА. Була сцена, співали там, купа людей і пахли шашлики:-)

Фотоекскурсію провели Рома та Оксана.
2007 рік.

Tags: , , , ,

Молодь пішла в партизани ✑17✑

Одного разу в неділю було сонячно. А в обід лісом зайшли більшовики і з усіх боків обстріляли село. Одного партизана вбила, а вуйка Івана Вовка – поранили, і Сімку Йосифа,також. Ми, діти, ходили дивитися на того убитого хлопця, більшовики його не взяли,а залишили, тільки роздягнули до гола. Лежав в калісонах, босий. І люди називали більшовиків «босі».

Хлопця вбили близько нашого пастівника. Він біг до лісу. Наша корова вже стояла в іншій стайні. Ми від Шнайдера пішли тоді, коли німці вибралися. Стайня була велика і зимою було дуже холодно,так говорила мама. І мама завела корову недалеко від нас до Сімки Йосифа. Він корову прийняв. Казав що гній буде його, бо він мав багато поля і треба гноїти. Мама носила з дому корові їсти через городи. То була вже весна, але ще худоба не паслася. Коли забили того хлопця, в засідці виділи як мама несла сіно,а потім після обстрілу прийшли до нас і до мами стали приставати, що то мамин брат, бо він, цей хлопець, вибіг як раз від Сімки, але мама мала захист, вона все говорила, що її чоловік пішов на фронт, тому вона прийшла зі мною до батьків, а себе в дома почувала вільніше. Дід взяв мене до себе, він сам спав в одній з кімнат, а я в пекарні немала де писати уроки. Часом і ночувала в діда. Цьотка Мариська з мамою мирилися, їх єднало горе, яке стояли над нами. Вуйко Іван мав криївку в стайні, також ховався, як приходили більшовики «босі». Більшовики часто робили засідки, переважно на цвинтарі, перед нашим двором. Збігали пастівником і вже на подвір`ї, тільки пес подавав голос, що хтось є чужий, ми розуміли. Одного разу в ночі в двері сильно загуркали, пес несамовито гавкав. Цьотка Мириська прийшла до мами і каже «Совіти на дворі, а Іван спить в стайні!». Мама не світила, а відчинила двері в сінях, і всі воєнні пішли до хати, а сама до стайні: «Іван – совіти в хаті!», а він спав в жолубі, він скоро заліз в криївку, а мама закидала вхід гноем. Іван каже «Кидай скоріше кришку». Аж тут зайшли совіти за мамою, а мама зі страху підняла спідницю і сіла навпочіпки над входом до криївки. То була ніч і совіти нічого не побачили, подивилися і відійшли, бо маму почав зі страху боліти живіт по справжньому. Все закінчилося добре. Нанесли соломи до хати, полягали на землю спати. Так було декілька разів.
У нас була маленька подушка, а в ній був прапор синьо-жовтий, і нашито сонце з променями, одного разу, як прийшли більшовики спати, один витяг з-під моєї голови ту подушки і підложив собі. Ми з мамою переживали, а потім витягли з подушки і розпороли той прапор, бо було не безпечно далі його там тримати.

пастівник – сінокіс
стайня – хлів

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , , , ,