вірш про осінь

You are currently browsing articles tagged вірш про осінь.

Вірші

Прокоментуй!

ЯК ЖАЛЬ

Вітер колише калину,
Плід обриває її.
Падають краплі червоні,
Як зорі лежать на землі.
Калино, калино червона!
А ягоди в тебе – гіркі.
У пам’ять до мене приходять
Юнацькі літа нелегкі.
Калина червона не в’яне,
Цвіте і хмарки дістає.
І кожного року вдягає
червоне намисто своє.
Ту весну – авжеж пам’ятаю,
Коли я її посадив.
Вона молода виглядає,
Мене ж уже вік похилив.
Калино, моя ти подружко,
Як жаль, що разом не цвіту!
Під рідним кущем темнолистим
Знаходжу лише теплоту.

***
Вже літо сходжене ногами,
Вже осінь замела сліди.
Блищать на вулицях крижини
Давно померзлої води.
А небо хмарами укрилось,
Так щільно – оком не дістать.
Як із торбиночки, сніжинки,
На землю падають – летять.
Вітри несуть тумани сірі,
Синиця б’ється у вікно,
І сумно чорний ворон кряче,
Таке життя йому дано.

* * *
Осипався цвіт яблуневий,
Вітри вже забрали весну.
І музика стихла пташина,
Немов обірвала струну.
Із ранку до самої ночі
Іскриться над нами тепло –
Це літо чарівне із казки
Нам чарів своїх принесло.
І котиться, котиться днина,
І час за водою іде.
Дорогу, дорогу звільняйте,
Тому, що вже осінь гуде
Гуляють вітри на роздоллі,
Шумить по-осінньому ліс,
А води в річках побіліли,
Бо холод вже й зиму приніс.
У кожного є своя радість,
І музика тепла і сміх.
Як шкода: усе це проходить.
Лишається спомин і гріх.
А.Бойко

Tags: , ,