вірші

You are currently browsing articles tagged вірші.

Цитати Анни Бойко

Прокоментуй!

12901247_1162192190459082_9183424897442436557_o10269308_1152041471474154_7190179297069169832_o12885863_1157035854308049_5236308804703562974_o12322675_1150018095009825_6649678577167957472_o

 

 

 

Tags: , , , , , ,

Анна Бойко, 2013 рік
с. Яглуш
Івано-Франківська обл.

Tags: , , ,

Осінні настрої

Прокоментуй!

* * *
Під яблунею – яблука червоні,
Їх прикриває жовтий лист.
Не їдуть діти позбирати
Із каменних далеких міст.
Надворі темно, небо почорніло,
Із-за гори надходить гроза.
Старенький батько дивиться в віконце,
Горохом котиться у матері сльоза.
Гуляє вітер по великім домі,
А в димарі – лиш чути стогін, плач.
З портретів усміхаються маленькі.
Від старості не відкупитесь, діти,-
Хоч бідний, а хоч багач.
Червоні яблука – ще соковиті,
Нема кому їх позбирать …
Приходить зрілість, потім старість.
А хто ж батьків доглядатиме?
Спадає лист на яблука червоні,
Щоб захистить від вітру і грози.
По вікнах котяться краплини,
Не варті материнської сльози.
Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.

25.04.1999р

ЛЕЛЕКИ
Вже літо ховається в осінь.
Трава ще не сохне – вогка.
Кружляють над нами лелеки,
Лунає наказ ватажка:
“лелеки, лелеки, лелеки,
дорога у нас нелегка,
летіти нам дуже далеко,
тримайтесь свого ватажка”.
А голос лунає так твердо,
Що всім зрозуміти і знать,
Бо з ними летять і малеча
Криланду його приймать.
Лелеки, лелеки, лелеки,
ловлю я очима цю мить,
як білі хустини – лелеки
злітають в небесну блакить.
Лелечині крила широкі,
І легко летять без ваги.
А вітер знімає з них втому,
А сонце дає їм снаги.
Лелеки, лелеки, лелеки,
В вас крила легкі та міцні.
Не збийтесь з дороги, лелеки,
Вертайтесь до нас навесні.
Старайтесь не впасти в знемозі,
Дорога крізь гори лежить,
Спочинок зробіть в півдорозі,
То ж сили свої збережіть.
Лелеки, лелеки, лелеки,
Оце вам екзамен на міць.
Додому вертайтесь, лелеки,
До рідних насиджених місць.
Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.

***
Вже літо сходжене ногами,
Вже осінь замела сліди.
Блищать на вулицях крижини
Давно померзлої води.
А небо хмарами укрилось,
Так щільно – оком не дістать.
Як із торбиночки, сніжинки,
На землю падають – летять.
Вітри несуть тумани сірі,
Синиця б’ється у вікно,
І сумно чорний ворон кряче,
Таке життя йому дано.
Вже літо сходжене ногами,
Вже осінь замела сліди.
Блищать на вулицях крижини
Давно померзлої води.
А небо хмарами укрилось,
Так щільно – оком не дістать.
Як із торбиночки, сніжинки,
На землю падають – летять.
Вітри несуть тумани сірі,
Синиця б’ється у вікно,
І сумно чорний ворон кряче,
Таке життя йому дано.
Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.

Tags: , , ,

Вірші Анни Бойко

Прокоментуй!

НУДЬГА
Кудись усі спішать
І щось комусь потрібно.
І рухаються взад–вперед –
Не сидиться людям спокійно.
Мені також не сидиться.
І я в думках Бог зна куди ходжу.
І бачу дивовижні дива,
А свого дива я не знаходжу.
Лечу за вітрами в степи,
Де трави похилилися зелені –
Може я тут загублю свій біль
І зберу щастя по краплині?
А далі я пливу у річці тихій,
У чистих водах до своїх мрій,
Щоб змити із дущі своєї
Цей накипілий неспокій.
Лечу, пливу і йду –
З думками завжди в перегоні.
Я обнімаю увесь світ,
Що ліг мені на дві долоні.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківсь обл.

НЕ ВСЕ ОДНО
Мені однаково, чи зможу я, чи ні,
Усі ті перешкоди перейти
Що у житті стрічаються мені
В дорозі до мети.
Не все одно, що холод наступає,
Що мерзне все живе,
Не все одно,
Що зорі пахнуть небом,
А квітами ніхто їх не назве.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківсь обл.

***
Літа летять, неначе птиці.
І літо промайнуло з вітерцем.
І тільки в грудях залишились
Любов і біль, сердечний щем.
Життя вирує, і немає тиші.
Усе живе колишеться, росте,
Зів’яли квіти, листя облітає,
А тільки молодість – цвіте.
Не сплять хмарки, і роси не старіють,
Земля не тратить ще свого кольору.
В думках народжується не родиме,
А що родиме – родиться у пору.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківсь обл.

Tags: , , , ,

50 років разом

Прокоментуй!

Бойко Анна та Михайло

* * *
Я, хочу, щоб завжди ти була молодою,
Сіяла б мені до забуття
І пахла б медом і вином,
Бо ти – любов моя.
Я хочу, щоб була ти співуча пташка,
Що ввечері в моїм саду співає,
Бо голос твій – як музика для мене.
Бо ти – любов моя.
Я хочу бути разом із тобою
Усюди і завжди – усе життя,
Бо ти(і тільки ти!) – любов моя.
Я хочу, щоб твоє серденько
Для мене билось разом із моїм,
І щоб життя пройшли ми разом –
Ти – із моїм, я – із твоїм.
Я хочу, щоб завжди ти була молодою,
Сіяла, як сяйво, як весна.
Нема на світі кращої від тебе!
Як сонце, ти для мене,
Бо ти – любов моя.
Я хочу щоби твої ніжні руки
Були такі мені, як голубині крила,
І обнімали голівоньку мою,
Бо ти мені – світ відкрила.
А.Бойко

Анна та Михайло Бойки разом вже 50 років.
Boyko001 Boyko002
ПРОВЕДИ МЕНЕ В НІЧ

Проведи мене в ніч, де сміються нелічені зорі,
Де гуляють човни у бурхливому темному морі,
Хай у ніч подивлюся, щоб снилося потім це диво,
Як русалки у танці п’ють чари кохання щасливо.
Чисті роси – в траві, а сова прокричала за північ
Чародії не сплять, тільки квіти поснули в ту ніч…
Потім виведеш знову на світло –
Сам я не зможу
В чарівному тім царстві
Доріжку знайти перехожу.
А.Бойко

Tags: , , , , ,