арешти

You are currently browsing articles tagged арешти.

Дід і баба ✑26✑

Час ішов. Там далеко війна вже закінчилась. Хто живий залишився – поверталися додому. А в нас проливалася кров. Людей арештовували і кидали до пивниці (погріб). В Прикопишинім дворі був довгий будинок, там замикали людей. Стояла ще зима. Коло будинку вартували вдень і вночі воєнні. Через них подавали людям їжу і одяг. Вуйка Петра заарештували. Били щоб сказав, де бандери. Попробивали обидві руки, як Ісусові Христові, згодом випустили, бо нічого не сказав. А руки ще довго боліли.

Наша хата від Стрия була перегороджена тоненькою стіною,тому, все що там робилося, до нас було чути. Не раз  вчили малу Пазю молитви, то ми чули. І коли приводили людей на слідство, ми чули, хто і що казав. Совіти зробили собі катівню в Стрийовій хаті. Арештованих людей водили від Прикопихи  до Стрийової хати   городами, били. Вночі мене будив людський крик.

Одного разу злапали Дмитра Готрешеного. Жінка прийшла до нас і просила, щоб ми її покликали, коли Дмитра приведуть на слідство, щоб вона послухала, що він буде говорити. Щоб вона знала, що казати, як її спитають. Ми її покликали. Але вона як почула, як його там б’ють, то побігла до Стрия. Там  кричала, била кулаками в двері хоч її не впускав солдат, який стояв у дворі. Тай і їй ще дісталося. А вуйко Іван втік з дому. Не було його тиждень. Потім не ховався, відпустив довгу бороду, вуса, ще вдав, що глухий.

Сімку Йосипа  били, Гірняк Степанію , Герасима Йосипа, Закутинського Йосипа, Біласа Зенка і багато інших з чужих сіл.

Мама мене водила ночувати до Гришка. Я  дістала нервову хворобу і нога знову мене заболіла.
Повезла мама мене на село Мелну. Там був лікар. Він сказав лікуйте спочатку нерви, а потім ногу.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , , , ,

Війна в селі ✑13✑

….два хлопці були наші. Один звернувся до мами і каже: ” Мамо, дайте їсти” а мама каже: “ходи, Йвасю, до хати”. Мама дала йому  мізерію (салат з огірків), хліба і молока. Поки він їв, мама схопила верето і каже: Йди на город, нарви капустиня, бо корови голодні. Так він і пішов у світ з тим веретом. Була ще дівчина, в нас ночувала. Як її називали – Бог знає. Мама дала їй хустку і пішла вона своєю дорогою.

Весь найкращий одяг люди закопували в землю. Мама дала до Гершка свою найкращу одежу: шалянову спідницю, вишиту блузку і кілька хусток. І Гершкові закопали разом зі своїм одягом.

Був 1944рік. Жнива. Зерно обсипалося, нікому було збирати. Йшла страшна війна. Ранених носили на носилках, возили на фірах. Забирали в людей коней. І в нашого вуйка Йвана забрали молодого лошака, а дали стару  підірвану кобилу. А в сусіда обміняли зараненого в ногу коня на молоду кобилу. А в декого  позичали на вічно, але люди не  опиралися, бо був воєнний час. В Гершка совіти знайшли кулемет старий поржавілий в шопі, коли брали сіно коням. Заарештували  Думу Василя, як господаря, але не довго тримали , бо кулемет був негодний і сказав, що то мабуть діти його притягнули. То були фронтовики і вони не мали  часу виясняти той факт. Через декілька днів потроху більшовики покинули село. Йшли на захід – гнали німців.

За нашим селом  з півдня – ліс, а навпроти гора. В сусідньому селі Підбір”я спитали воєнні одного чоловіка Мединського чи є поблизу німці, а він сказав що не видів. Коли воєнні обходили ліс з підгірської гори посилився страшний обстріл,  і тоді убили Мединського, як зрадника, за то, що не сказав,  що на тій горі є німці. Перша жертва в селі від старшого брата. Ми пізнали і відчули з того дня коли їхня нога вступила на наш край.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , , , ,