ФОТОРЕПОРТАЖ

You are currently browsing the archive for the ФОТОРЕПОРТАЖ category.

Прогулянка в ліс.
d0b3d180d0b8d0b1d0b8

d0b3d180d0b8d0b1d0bed187d0bad0b8

d0bbd196d181d0bed181d196d0bdd0bdd196d0b9-d0bbd196d181

d0bed0bfd0b5d0bdd18cd0bad0b8

 

d182d0b0d0bdd18f

Фоторепортаж підготувала Таня Грезда.

Tags: , , ,

Boyko_selo_007Boyko_selo_002Boyko_selo_003Boyko_selo_004Boyko_selo_001Boyko_selo_005Boyko_selo_006  Boyko_selo_008 Boyko_selo_009 Boyko_selo_010 Boyko_selo_011 Boyko_selo_012 Boyko_selo_013 Boyko_selo_014

Tags: , , ,

3 яйці
1 стакан квасного молока (кефіру)
менше 100 г олії
200 г цукру
ріжкати (гвоздики)
ванільний цукор – 1-2 пачки
муки – замісити, як сметана
1 л поташу (соди) залити оцетом

Медівник

Медівник

Якщо є мед, дати меду, 2 ложки розтопити. Або цукру спалити (на чорно) і залити холодно водою – варити. Ввечері розчинити, залити в бляшку, може стояти 1-3 дні.

Спочатку дати великий вогонь, щоб виріс, далі скрутити на нуль.
Можна додати родзинки, горіхи, яблука.

Tags: , , ,

В листопаді 2000 року в Народному домі, або просто в клубі села Яглуш відбувся Творчий вечір Анни Бойко. Сільський хор співав пісень на бабусині вірші, дітки розказували вірші. Приїхали гості з сусідніх сіл Дички та Заланів і також співали і щось говорили. Сцену прикрасили вишитими килимами, рушниками, скатертинами, що вишила бабуся.

Творчий вечір

Творчий вечір

Із запрошених районних (м.Рогатин) журналістів приїхали лише газетярі, а телебачення –  ні, та після хорошого  відгуку свої колег примчало наступного тижденя і зняло серію із циклу програми “Світ захоплень”. Стаття з газети загубилася в часі, а відео я оцифрувала і фрагмент ви можете переглянути. На жаль я не була на творчому вечорі, бо захворіла (мені було 12 років) і залишилася з мамою в Дубні.

Tags: , , , ,


















Tags: , , , , ,

Малою кнопою, любила тут гратися:-)

Tags:

Золота Поляна

1 коментар

ЗОЛОТА ПОЛЯНА – розташована в мальовничому урочищі Золота серед лісового масиву, що знаходиться між селами Яглуш, Виспа та хутором Липівка. Займає площу біля 2 га. В 40-их рр. минулого століття в цьому урочищі стояв відділ УПА, проводився вишкіл нових прибульців до Української Повстанської Армії. Назва Золота сягає дуже давніх часів. У районі урочища збереглися могили-кургани,які є під державною охороною як пам ятки археології. Після проголошення нашої державності у літній період на Золотій Поляні проводиться вишкіл відродженого молодіжного Пласту
http://maps.google.com.ua/maps?ll=49.507105,24.499222&spn=0.005803,0.009645&t=h&z=17&lci=com.panoramio.all,com.google.webcams
Просмотреть увеличенную карту

Золота Поляна

Капличка на поляні

Капличка на поляні

У 1943-1944 роках тут проводили свої вишколи — легендарна повстанська сотня “Бурлаки”, відділ окремого призначення “Сіроманці”, а також інші відділи УПА. Поруч також знаходиться Осова Поляна, де таборувала сотня “Орли”. 16 грудня 1944 року із Золотої Поляни сотня “Сіроманців” зробила наскок на тодішній районний центр Нові Стрілища, де їй вдалося визволити 40 в’язнів, знищити архіви допитів та забрати багато зброї. У цьому бою загинув командир відділу — сотенний “Яструб”, вихідець із Полтавщини Дмитро Карпенко. Він похований на хуторі Кам’янка, недалеко від Золотої Поляни. Неодноразово на Золотій Поляні бував Головний командир УПА Роман Шухевич із особистими інспекціями стану бойових відділів УПА. На початку 90-х років на Золотій та Осовій Полянах місцевими мешканцями було відтворено таборові споруди УПА, а також збудовано меморіальні каплички і встановлено пам’ятні хрести. Відтоді тут щороку проводять свої табори молодіжні патріотичні організації.
(матеріал з тенет інтернетів)

Криївка

мостик від криївки до поляни

мостик від криївки до поляни

в криївці

в криївці

пам’ятний хрест

.

Слава Україні! Героям Слава!

Час від часу ми потрапляємо на Золоту, у пошуках грибів чи малини. Пам’ятаю єдині гуляння у 1997-му році в честь 55-тої річниці УПА. Була сцена, співали там, купа людей і пахли шашлики:-)

Фотоекскурсію провели Рома та Оксана.
2007 рік.

Tags: , , , ,

для такий крашанок нам потрібні маленькі листочки

тісно замотуємо в капрон

збираємо багато цибулиння

варимо яйця в цибулинні

виймаємо

Крашанки натираєм маслом чи олією, щоб блистіли

Tags: , , ,

Прокопчук Іванка

Моя найкраща подруга Прокопчук Іванка знайшла в своїх записах цікавий спогад-розповідь про гостини в моєї бабусі у вересні 2002 року.

Пам’ятна подія

Мальовниче село Яглуш розкинулося між гір і лісів. На одному з пагорбів – церква, до якої веде хресна дорога, одна з не багатьох в Україні. Її видно з будь-якого куточка села.  Старшим людям вже не сила кожної неділі ходити до церкви, а молоді майже нема. Хоча хат, здається, багато, але велика кількість пустих, ще більше самотніх людей, а сімей з дітьми всього кілька, тому церква здебільшого напівпуста. Але сьогодні – виняток, бо на цю неділю припало аж  кілька свят: 90-річчя церкви, освячення хресної дороги, празник, але найголовніше свято – день народження жительки цього селища, бабусі моєї кращої подруги і просто веселої і хорошої людини – Бойко Ганни. Все своє життя прожила вона в цьому селі. В дитинстві батько покинув їхню родину, тому бабусю Ганю виховувала сама мама. Зі своїм майбутнім чоловіком Ганна познайомилась у вечірній школі. Потім було  кілька років розлуки, поки Михайло служив в армії і, нарешті, подружнє життя. Михайло теж був напівсиротою – дуже рано померла мама. Жили вбого. В маленькій кухонці-хатинці було дуже холодно, Ганна простудила ногу. Тоді ще не було ні можливості, ні часу думати про лікування, тому хвороба давала про себе знати впродовж всього життя. Працювали не покладаючи рук, тому через кілька років збудували невеличку хатинку з підручних матеріалів: глини, дерева, покрили її соломою. Це були не найкращі умови, але тоді тішилися і цим. Там народились перші діти: хлопчик Євген і дівчинка Галинка. Незабаром почали будувати нову хату, в якій живуть і до сьогодні. Там народилась третя дитина, наймолодший син – Івась.
Діти вже повиростали, мають свої сім’ї, і так сталося, що в рідному селі жити не залишились, роз’їхались по різних кутках. Але як тільки випадає можливість діти обов’язково дзвонять до батьків, приїжджають. І в цей святковий вересневий день побажання лилися зі всіх уст, але найголовніше, найщиріше  привітання висловила сама іменинниця: «В мене  є здоров’я, бо я  ще живу, є щастя, бо я бачу всіх вас, ваші щасливі обличчя біля себе. Головне для мене ваше щастя, ваше здоров’я, ваше майбутнє!»

Жовтий вогник тоненької свічки кидає тінь на лагідне обличчя бабусі, тоненькі зморшки навколо очей як промінчики сонця, вони розповідають про нелегку доля, нагадують про хвилини радості і смутку, а в очах водночас і горе, і щастя, багато сліз, але ще більше посмішок, а головне –  море любові і тепла, які здатні наповнити кожну частинку твоєї душі, охопити всю планету, все живе, увесь Всесвіт.»
Прокопчук Іванка
2002 р.

Оля, Рома, Оксана, Іванка. 2002 рік

Tags: , ,

0,5 л молока (пареного, теплого)
1 стакан цукру
Більше ніж ½ пачки дріжджів
150-200 г маргарини
3-5 яєць

В теплому молоці розвести дріжджі, всипати муки, влити збиті на піну білки, жовтки розтерти з цукром – вилити, пушку солі. Замісити.Вимішати щоб було не густе, трохи рідше ніж на пироги (вареники). Маргарин розтопити і вилити і місити поки не відчепиться тісто від руки. Можна дати ванільний цукор (запарити його молоком – ліпше пахне). Поставити тісто щоб підкисало, в тепло, щоб стало в 2 рази більше. Накрити кришкою. Виробити пампухи. В середину варення з рожі, з яблук, вишні або мак. Посипати мукою стільницю, накрити щоб не сохли і хай киснуть. Смажити в олії на малім вогні.

тісто кисне

тісто кисне

ABoykoPonchyky011

тісто підкисло

робимо пампушки

робимо пампушки

посипаєм стільницю мукою і ставимо в тепло, накриваєм

посипаєм стільницю мукою і ставимо в тепло, накриваєм

пампушки підкисли

пампушки підкисли

смажимо пампушки в олії на малому вогні

смажимо пампушки в олії на малому вогні

Смачного!

Смачного!

Щасливого Святого вечора та Веселого Різдва!

Щасливого Святого вечора та Веселого Різдва!

Tags: , , , , ,

« Older entries § Newer entries »