ЛІРИКА

You are currently browsing the archive for the ЛІРИКА category.

Цитати Анни Бойко

Прокоментуй!

12901247_1162192190459082_9183424897442436557_o10269308_1152041471474154_7190179297069169832_o12885863_1157035854308049_5236308804703562974_o12322675_1150018095009825_6649678577167957472_o

 

 

 

Tags: , , , , , ,

Друже мій…

Прокоментуй!

Boyko001

Сидиш в хаті проти мене
У журбі глибокій
Задуманий ще й похмурий
Ніби одинокий

І не бачиш, що я поруч
Друже, ти мій друже,
Думка твоя десь блукає
А тобі байдуже

І дивуюсь й не дивуюсь
Чого дивувати?
Як ти вийдеш — я одна,
Ти один, як вийду я із хати

Анна Бойко

Tags: ,

Анна Бойко, 2013 рік
с. Яглуш
Івано-Франківська обл.

Tags: , , ,

Черемха

Прокоментуй!

черемха
ЧЕРЕМХА
Зацвіла черемха
коло моєї хати
білим-білим цвітом
закрила вікно

ой скажи черемхо
чому твої квіти
упивають тіло
як міцне вино

зраня аж до ночі
у білому вбранні
стоїть заквітчана
наче молода

Я ходжу в задумі
попри твої віти
ноги мене носять
не знаю куди

П’янким ароматом
трунком оковитим
ваблять мене знову
гірлянди твої

Я не можу спати
а сон не приходить
А кому розказати
про думи свої?

Анна Бойко 1999р.

Tags:

Весняна лірика

Прокоментуй!

ТАМ ЗА ВІКНОМ УКРАЇНА

Через вікно я дивлюсь на вулицю
там падає веселий сніг
сама я вишиваю хрестиком
свій особливий оберіг

Там за вікном весна буяє
там зло й добро ідуть разом
в думках я прошу Бога
щоб зло не взяло верху над добром

Чому ми мусимо терпіти
ще досі в мирному цьому краю
той глум від злої сили
що так калічить мовоньку мою

Стоїть наче зів’яла квітка
моя Вкраїна молода
але не стане більше на коліна
її ще освіжить жива вода

На полотні я вишиваю
кладу я хрестики свої
як зорі виростають
мої страждання й радощі мої

Там за вікном моя Вкраїна
на полотні моє життя
і я зливаю свої думи
у розмаїте вишиття

Я бачу квіти рожеві й білі
на полотні Шевченка і Франка
і по недузі рідну Лесю Українку
у нас обох судьба така

Мій край розквітне – прийде час!
На зустріч нам іде весна!
Під ясним сонцем
і рясним дощем!

Анна Бойко
2001 рік

ПРОХОДИТЬ ВСЕ

Проходить день
проходить два
проходить літо і зима
я пролісок для тебе назбираю
але весни поки нема

Нема весни
я так чекаю
коли нарешті сніг зійде
коли в твоє холодне серце
любов забута знов прийде

Для тебе постараюсь назбирати
найперші квіти нашої весни
і більше я не можу заховати
той біль завданий
без вини

Коли запахне
знов весною
колискою розсиплеться тепло
і що в нас зв’язане з любов’ю
щою в наших серцях проросло

Будуть забуті кривди наші
і спалахне в грудях вогонь
ніхто не зможе
роз’єднати
гарячі потиски долонь.

Анна Бойко
2002 рік

Бойко Анна

Tags: ,

санки

НА САНКАХ

Паде сніжок без доріжок
Земля пухом вкривається
Летять санки униз з гори
Й не зупиняються

На тих санках
В білих шубках
Сидять два малюки
Очі горять, як зіроньки
На носиках сніжинки
Санки нові із дерева
змайстрував старий дід

Летять вони униз
і залишають слід
Летять санки
і падає сніг

Лунає галас, сміх
Радіють дітоньки малі
Прийшла зима для всіх!

січень 1997р.
Анна Бойко

Tags: , ,

Гроші пропали ✑31✑
В той час, десь в 1947 році написала цьотка Ганна з Польщі. Всі дуже раділи, що жива. Писала, що живе добре. Дала їм німецька влада господарство, і коні, і корови, все, що було в домі і багато поля, 20 гектарів орної землі і 10 гектарів сінокосу. Такого  у вас в селі нема. Вислала знимку сина Петра. Він служив у польському війську.  Ще писала, щоб мама пішла до Крупки, не до Семена, а до його сестри Параньки, і забрала січкарню, бо її чоловік, Вацло Михайло, взяв  в них, але нічого за неї не дав. Мама пішла і каже: « Ганя писала, що ви маєте її січкарню і щоб віддали її мені.» Але мамі відмовили. Ще жила наша баба,  вона пішла і каже: « чому добро моєї дочки  має пропадати в Крупки, а не в мене  вдома». Але також ходила намарно. Мама дізналася, що їх нема вдома, пішла витягла січкарню, перекинула колесами до землі і прикотила  додому. Вони не гнівалися і не сварилися, бо знали, що то не їхнє добро.

А восени прийшов вуйко Михасько, той, в якого мама забрала січкарню, зять бабиної сестри  Ганни.  Він був жонатий на її дочці Паранці і каже до мами: « Пазю, дай мені своєї пшениці я собі посію, бо свою я ще не молотив». Мама каже йому: « шваґре я тримаю ту пшеницю на паску, бо більше не маю». А він до мами – « Пазю, я в зимі змолочу і тобі на свята  віддам, бо поки свою змолочу – може змінитися погода. А тепер погода погода, що аж гріх не сіяти». Мама послухала і позичила.  Перед Великодніми  святами після багатьох нагадувань вуйко привіз ту пшеницю. Вона була з ячменем. Мама каже: “що ви шваґре мені віддали?” “- А я іншої не маю, якби мав, то я б у тебе не брав на насіння” Мама як змолола, то виявилось, що та пшениця біла зі снітієм. Паска наша була  чорна і потріскана.

Мамо моя, мамо,
кривдили тебе чужий і свій.
До роботи кликали усі.
Ще й гукали: “ти працюй! не стій!
Ти ішла до праці ще не ївши
і старалась догодити всім.
Все, що заробляла – то для мене.
А сама казала: я поїла вже в чужих.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , ,

Будьмо людьми

Нема в нашім колективі
надійної влади
тільки самі піяки
та й конокради

Розтягнули все добро
ферми опустіли
і поля такі родючі
бур’яном зацвіли

І лишились у селі люди
Пенсійного віку
Раді були б пай віддати
чесному чоловіку

Ще би працею своєю
йому помагали
і за нього на виборах
голоси віддали

А то пруться, як один
у Верховну раду
а село на роздоріжжі
та й без поради

Подумайте розумники
не рвіться в палати
будемо разом працювати
щоб бідність здолати!
2002 рік

Вибори

Задумались громадяни
Як їм тепер бути
кому голоси віддати
щоб зло обминути

Як їм знайти ту людину
з щирим добрим серцем
щоб ділилась разом з ними
солодом і перцем

Як знайти такеє серце
чисте у людини
щоби билось для народу
кожної години!
2002 рік

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.

Tags: ,

Широке корито

1 коментар

Знов до нас ідуть вибОри
їдуть кандидати
агітують щоб за них
голоси віддати

То ж за кого ми той голос
маємо віддати
адже їх є так багато
годі й порахувати

Може голос віддамо
шановні виборці
за того що у кишені
має по дві дірці

Або може за того
що зростом удався
щоби там в парламенті
футболом займався

Ой, аж пухне голова
кого вибирати
може того, що в костюм
не може влізати

у парламенті потрібно
глибоке й широке корито
бо сім’ями вже їдуть
із фальшем відкрито

а ми маєм (сіра маса)
голову сушити
кого з тих найманців
маєм обирати

всі ми хочем щоб добром
усе завершилось
на додачу щоб в кориті
нам щось залишилось.
2002р.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.

Tags: ,

Катівня у Стрийовій хаті ✑27✑

На початку весни, десь у квітні, мама пішла на поле на Мнєрку. Взяла з дому лопату, щоб відвести воду з поля. Бо поле було під горою і снігова вода застоювалась на городі. По дорозі до мами долучилась Настя Круцьова і казала, що їде до млина на Виспу. Вийшли за село, а на зустріч йшли два совіти. Дуже спішили. Один витягнув з кишені хустинку і витер обличчя. Вони пішли в село. Настя пішла до млина, а мама залишилася копати росточок, щоб зійшла вода. Хустину совіт помилково опустив на землю, а може не помилково, а Настя підняла. На полі мама почула постріли в стороні села край лісу. Мама лишила роботу і прийшла додому, щоб взнати, що сталося.
Гінці прийшли з Виспи до штабу, що був в Прикопихи. В селі стояв гарнізон солдат. І всі солдати, що були в селі пішли до рогачки при лісі. Совіти точно знали, де ховаються партизани. Обступили, і можна тільки собі уявити, що там було. Троє хлопців підірвалися, а решта вийшли із тої криївки. Леськів Володимир (син Прокопишин, де був штаб совітів) Закутинський Андрій, Закутинський Йосип, Сімка Йосип, Білас Зеновій. Сімку Йосипа поранили в руку. Убитих привезли коло сільради і положили на дорогу. І так вони лежали два дні. Приводили маму Гірняка Йосипа, щоб сказала де її син. Мама плакала, стояла скам’яніла. Потім її і дочку Стефу вивезли до Сибіру. Войтовича Івана і його родину також вивезли ще в 1941 році. Вони так і не повернулись. Тільки брат повернувся, тут і помер.

На дворі, коло церкви
близенько сільради
три повстанці розстріляні
лежали, від зради

Кров горіла на їх грудях
землею лилася
матір під дулом питали:
“Тут твій син!? Признайся!”

Скам’яніла, в ногах синах
старенькая мати:
“Тут немає мого сина”
змогла так сказати

Надворі весна буяла
ліс вкривався бруньками,
там де були вбиті хлопці,
кров стекла до ями

На тім місці зараз стоїть
Хрест в корі берези
Щоб більше не панували
Червоні загрози

Щоби наша буйна молодь
трошки задумалась,
що держава наша вільна
в крові будувалась.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , , , , ,

« Older entries