грудня 2012

You are currently browsing the monthly archive for Грудень 2012.

санки

НА САНКАХ

Паде сніжок без доріжок
Земля пухом вкривається
Летять санки униз з гори
Й не зупиняються

На тих санках
В білих шубках
Сидять два малюки
Очі горять, як зіроньки
На носиках сніжинки
Санки нові із дерева
змайстрував старий дід

Летять вони униз
і залишають слід
Летять санки
і падає сніг

Лунає галас, сміх
Радіють дітоньки малі
Прийшла зима для всіх!

січень 1997р.
Анна Бойко

Tags: , ,

Гроші пропали ✑31✑
В той час, десь в 1947 році написала цьотка Ганна з Польщі. Всі дуже раділи, що жива. Писала, що живе добре. Дала їм німецька влада господарство, і коні, і корови, все, що було в домі і багато поля, 20 гектарів орної землі і 10 гектарів сінокосу. Такого  у вас в селі нема. Вислала знимку сина Петра. Він служив у польському війську.  Ще писала, щоб мама пішла до Крупки, не до Семена, а до його сестри Параньки, і забрала січкарню, бо її чоловік, Вацло Михайло, взяв  в них, але нічого за неї не дав. Мама пішла і каже: « Ганя писала, що ви маєте її січкарню і щоб віддали її мені.» Але мамі відмовили. Ще жила наша баба,  вона пішла і каже: « чому добро моєї дочки  має пропадати в Крупки, а не в мене  вдома». Але також ходила намарно. Мама дізналася, що їх нема вдома, пішла витягла січкарню, перекинула колесами до землі і прикотила  додому. Вони не гнівалися і не сварилися, бо знали, що то не їхнє добро.

А восени прийшов вуйко Михасько, той, в якого мама забрала січкарню, зять бабиної сестри  Ганни.  Він був жонатий на її дочці Паранці і каже до мами: « Пазю, дай мені своєї пшениці я собі посію, бо свою я ще не молотив». Мама каже йому: « шваґре я тримаю ту пшеницю на паску, бо більше не маю». А він до мами – « Пазю, я в зимі змолочу і тобі на свята  віддам, бо поки свою змолочу – може змінитися погода. А тепер погода погода, що аж гріх не сіяти». Мама послухала і позичила.  Перед Великодніми  святами після багатьох нагадувань вуйко привіз ту пшеницю. Вона була з ячменем. Мама каже: “що ви шваґре мені віддали?” “- А я іншої не маю, якби мав, то я б у тебе не брав на насіння” Мама як змолола, то виявилось, що та пшениця біла зі снітієм. Паска наша була  чорна і потріскана.

Мамо моя, мамо,
кривдили тебе чужий і свій.
До роботи кликали усі.
Ще й гукали: “ти працюй! не стій!
Ти ішла до праці ще не ївши
і старалась догодити всім.
Все, що заробляла – то для мене.
А сама казала: я поїла вже в чужих.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , ,