жовтня 2012

You are currently browsing the monthly archive for Жовтень 2012.

Boyko_selo_007Boyko_selo_002Boyko_selo_003Boyko_selo_004Boyko_selo_001Boyko_selo_005Boyko_selo_006  Boyko_selo_008 Boyko_selo_009 Boyko_selo_010 Boyko_selo_011 Boyko_selo_012 Boyko_selo_013 Boyko_selo_014

Tags: , , ,

Довгі коси ✑30✑
Я більше до школи не ходила, бо до п’ятого класу треба було ходити до села Дички, за два кілометри від дому. Для мене то було дуже тяжко.
Мама знову пішла до вуйка Сенька, щоб віддав гроші:
«Сеньку, віддай гроші, бо мені дуже біда, Гануську треба лікувати, до хати треба доложити. Мариська мені нагадує, коли звернуся до них.» А вуйко до мами каже: «я в тебе грошей не брав! Дай мені спокій!». «чому не брав, адже я маю свідків. Був присутній з Вертибця Йосип – був війтом» А вуйко до мами: «якщо я брав гроші, то я віддав» «То дай мені свідка, що ти мені віддав гроші»
Але все було марно, гроші пропали. Мама хотіла його телицю зайняти з дороги додому. Він довідався – телицю продав.

Ось така була родина.
Не зважали, що хвора дитина.
Що так гірко мама бідує,
Родина безгрішно грабує.

Мама була у відчаї. Нарешті суд присудив, щоб тато сплатив аліменти за всі роки, що він не платив. На той час він був жонатий другий раз. Як почув, що треба платити такі гроші – виїхав на Полтавщину до другої жінки, а мамі присудили хату і все, що було в хаті. Тато, як виїхав посилив квартирантів. Мама з тими квартирантами домовилась, що вони куплять ту хату. Але тато дізнався, що продається хата, приїхав з Полтавщини і виселив тих квартирантів. Мама знову не знала, що робити. Радилась зі мною, бо я була дорослою не по роках. Я кажу мамі: «залишіть, мамо, все і не мучтесь. Всім Бог заплатить, і нам, і тим хто нас скривдив і на тому кінець.»
Потім через роки тато казав, нам люди передали, «мене Бог покарав за ту дитину. Я знаю, що я винний перед нею. Я дуже завинив.».
А в селі життя ішло. Багато мужчин поголосились, малі попідростали, але кожного разу несподівано ще наскакували на село совіти. Ночували по хатах, і в нас багато разів ночували. Приповзуть лісом край села і згори прислухаються, що де робиться. Надоїсть, спустяться і стукають у двері. Нанесуть соломи на долівку і сплять. Раз в ночі прийшли п’яні порозливали на хату воду. То в мене, то в маму хотіли стріляти. На щастя, що в селі, ще були совіти і за ними шукали. Побачили в хаті світло і прийшли. Ледве їх виволокли з хати.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , , ,