жовтня 2011

You are currently browsing the monthly archive for Жовтень 2011.

Рецепт (по телефону зі слів бабусі):
“Муки – небагато.
1 яйце
2 кулаки цукру
0,5 ч.л. амоняку
пушку солі

смальцю 2 ложки і 20г маргарини або!!! 50г маргарини і 1л олії
якщо є молока або сметанки 2-3 ложки
______________________________
тісто круто замісити (густіше ніж на вареники)

ABoykoSuhari00

тісто

Помістити в холод, можна на ніч (чим довше тим ліпше)

ABoykoSuhari01

тоненько розкачати і вирізати улюбленими формочками

ABoykoSuhari02

перед тим, як класти на бляшку, вмокнути в цукор

ABoykoSuhari03

Бляшку протерти олією

ABoykoSuhari04

Смачного!

Місіть і випробовуйте!”

Tags: , , ,

початок:Поле ✑22✑

Мама висилала, бо то була родина і мама була чуйна до біди, а з мамою обійшлися, як завжди. Поле записали, а врожай вуйко з Кута, так їх звали по вуличному, зібрав собі. Мама кілька разів ходила до Рогатина виясняти аж поки не дали нам спокій. Ще восени прийшло повідомлення, щоб здати 20 кілограмів м’яса або гроші, така була державна постанова.

Мамі батьки дали шматок поля на Глинищах, поле розділили на двоє. Половину – цьоці Mарисьці, а другу – мамі. Там було 25 соток(на кішку). Другий шматок поля мама мала на Мнєрці, але то було поле вуйка Сєнька. Вуйко поїхав за границю і писав, що він Мнєрку віддає мамі, тому, що мама була найбідніша. Цьотка Мариська була проти, але дід сказав – воля Сенькова, і поставив крапку.
Як перші більшовики прийшли, то панське поле поділили і дали мамі також кусок під Березником. Німці відібрали засіяне жито. Не встигли все зібрати, трохи люди собі зібрали, а решти пропало.
Прийшли другий раз совіти, дали мамі Шнайдрового кусок поля і всього того поля мама мала 63 ари.
Посіяла пшеницю – вимерзла, бо не було снігу в зимі. Посадила кукурудзу – вибрали ворони. А прийшлось давати контингент не було з чого давати. Тоді приїхали з району уповноважені з групою воєнних – вимітали все, що було. Мама квасолю молотила на поставу, а над нею стояв озброєний совіт і чекав, коли мама ту квасолю висипле в мішок, щоб він кинув на фуру. Таке було наше життя при визволителях нашого краю. Нехай Бог заплатить за наші сльози, наш біль і наші страждання. Не дай Боже панувати більше ворогам на нашій землі.

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , ,

Стара Гірнячка ✑21✑

Їли, що було, одягали, що мали, але не дай Боже, відрізнитись, зразу ж осудять, як старий, так і малий. Ходили обірвані, брудні, голодні, але рідні свої. Чужого було видно здалека. Якось до сусіда – Нагумцьового Івана, що жив поряд з цьоткою Каською, приїхав гість зі Львова – старий чоловік. Я зразу пішла подивитись на того пана. Старий сивий чоловік говорив не так, як ми говорили в селі, а щораз – “прошу”, “дякую” і за кожним словом – “пане”, “пані”. Так в селі ми не казали. Побув зо два дні і поїхав. Потім хлопці Івана розказували про гостя, а в Івана було п’ять синів: старший – Йосип, його забрали у війну до Німеччини, другий – Владик, третій – Зенко, четвертий – Михайло, і найменший – Василь. Найбільше хвалився гостем Зенко, що гість має зуби, які відчіплюються і кожного ранку шурує білою глиною і, що на гарбату каже чай. Ми, діти, слухали ті дива і не вірили. Але життя ішло по при всякі негаразди, діти народжувалися, ходили до школи. Люди працювали в полі. Влада наклала на людей податки – здавати примусово молоко по 250 літрів від корови, контингент – тобто зерно з поля. Як вивезли на Сибір вуйка Заяця, то було восени, поля вже були засіяні і його поле теж було засіяне. І те поле вуйко Крупко Семен (був секретарем сільради) із Закутинським Іваном (а Іван був братом жінки Заяця, Анни, і був при владі, як землевпорядник) порадились і землю Заяця записали на маму. Мама і не знала. Прийшли жнива і мамі повідомили скільки має податку і скільки зерна має здати державі. А Заяця жінка писала мамі зі Сибіру просила,щоб мама щось вислала їсти. Бульби не сушили, а де мама мала сушити ту бульбу? Зимою в нас у відрі замерзала вода в тій пекарчині, де ми жили. Мама молола на жорнах кукурудзу на крупи, трохи квасолі, так назбирала на десять кілограмів посилку. Купила на пошті в селі Підкамені коробку, обшила веретом, бо не обшите не приймали, і так посилала. Ми засіяли поле, вона писала «Іван тобі поверне зерном,а ти тепер нам поможи чим можеш». І мама помагала. А в жнива прийшло повідомлення, щоб мама здала контингент за їхнє поле.

продовження Поле (продовження) ✑23✑

Анна Бойко с.Яглуш Івано-Франківська обл. 2009 р. ✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , ,

Вишиті ікони

3 коментарі



Вишиті образи в бабусі в хаті.

Ікона, яку подарувала бабуся в церкву с.Яглуш

Tags: , ,













Tags: , ,