березня 2010

You are currently browsing the monthly archive for Березень 2010.

КИЦЬКА МУРКА
Зажурилась кицька Мурка,
Думає-гадає:
Пропав котик вчора вранці
і досі немає.
Де ж він дівся бідолашний?
Що ж тепер зробити?
Пішла б його пошукала –
З ким дітей лишити?
Ходить киця по подвір’ю,
Муркотить-сумує
Котик спить собі в коморі
і того не чує.
Ту комірку господиня
Відчинила зранку,
котик тихо вліз туди,
сало з’їв, сметанку…
І лежить собі муркоче,
Спочиває нині.
Ой, матиме прочуханку
Він від господині!
А.Бойко 1996р.


РОЗІРВАНА ШУБКА
Розірвана в котика
Шубка біля хвостика –
Хоч і біла, і пухната,
Та на спині –
Чорна лата.
Виросту великий
Зароблю я гроші,
Куплю киці шубку
Й валянки хороші.
Одягну я кицю
в нові рукавиці,
Шапочку – на вуха,
Не страшна і завірюха!
А.Бойко 2000р.

ЗАГУБИЛАСЯ ОНУЧКА
Де онукча наша ділась?
тут була, а вже нема,
де мені її знайти.
Куди йти сама не знаю,
де шукати її маю.
Може в ліс пішла,
а може в поле?
Хто мені тепер поможе,
віднайти мале дитя,
ото доленька моя!
– Я тут, бабцю, подивися!
І нікуди не пішла,
я тобі і дідусеві
пиріжків смачних спекла!
Бабця дивиться на внучку
і всміхається щасливо,
а онучка вся у глині,
тільки очі сяють сині!
А.Бойко

Tags: , , ,

В чужій хаті ✑5✑

Мама потрошки випускала корову пастися коло церкви, бо то було близько і корова потрохи розминалася. А я її пасла. Одного разу мама каже: «ти тут постій, а я піду додому і зараз прийду. Корова втікала не буде , бо не може». Я погодилася. Недалеко паслися чужі корови. Дуткові корови пас полонений руский.

Надлетіли літаки і почали стріляти. Я злякалась, заплакала і почала гнати корову додому. Корова не могла скоро йти. Все те побачив той полонений, підійшов до мене і сказав: « Не бойся девочка самолети стреляют тама далеко в небе. Тебе ничего боятьса», і він мене втішив. Скоро прийшла мама. Вперше так пасла корову.

Одної неділі німці справляли собі свято, на площі біля школи. Зробили собі велику ляльку, грали на губній гармоніці і танцювали всі по черзі, пиво тримали в потоці. Щось там співали, галасували. Після того, як вони пішли, ми, діти, шукали в тому смітті щось загублене. Я знайшла ніж. Хлопці були заздрісні і обіцяли мені “що хоч” – яблук, корову пасти, аби я їм віддала той ножик. Але я не згодилася. Одного разу німці, що в нас жили, дали мамі брошки, такі,що на груди пришпилювались, для краси. Я похвалилась комусь, то німці потім всім роздавали. Ще мені дали гральні карти їх було 32. Я давала пастухам, а вони мені корову завертали. Я часто засинала, зранку, як пасла корову, то пастухи витягали із кишені карти – грали і мені корову пасли. А я спала, бо була ще дуже малою.

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , ,

Левел ап

Прокоментуй!

Показали ми якось дідови і бабці гру на телевізорі..Приїхали через місяць а там ще пару левелів залишилось.
На дозвіллі можна і погратись 🙂
Зверніть увагу: 10 level !!!

50 років разом

Прокоментуй!

Бойко Анна та Михайло

* * *
Я, хочу, щоб завжди ти була молодою,
Сіяла б мені до забуття
І пахла б медом і вином,
Бо ти – любов моя.
Я хочу, щоб була ти співуча пташка,
Що ввечері в моїм саду співає,
Бо голос твій – як музика для мене.
Бо ти – любов моя.
Я хочу бути разом із тобою
Усюди і завжди – усе життя,
Бо ти(і тільки ти!) – любов моя.
Я хочу, щоб твоє серденько
Для мене билось разом із моїм,
І щоб життя пройшли ми разом –
Ти – із моїм, я – із твоїм.
Я хочу, щоб завжди ти була молодою,
Сіяла, як сяйво, як весна.
Нема на світі кращої від тебе!
Як сонце, ти для мене,
Бо ти – любов моя.
Я хочу щоби твої ніжні руки
Були такі мені, як голубині крила,
І обнімали голівоньку мою,
Бо ти мені – світ відкрила.
А.Бойко

Анна та Михайло Бойки разом вже 50 років.
Boyko001 Boyko002
ПРОВЕДИ МЕНЕ В НІЧ

Проведи мене в ніч, де сміються нелічені зорі,
Де гуляють човни у бурхливому темному морі,
Хай у ніч подивлюся, щоб снилося потім це диво,
Як русалки у танці п’ють чари кохання щасливо.
Чисті роси – в траві, а сова прокричала за північ
Чародії не сплять, тільки квіти поснули в ту ніч…
Потім виведеш знову на світло –
Сам я не зможу
В чарівному тім царстві
Доріжку знайти перехожу.
А.Бойко

Tags: , , , , ,

ТЕРНОВІ ЯГОДИ

Прокоментуй!

* * *
Кущ терену проріс коло моєї хати.
Не знаю, хто його там посадив.
І не даю нікому зрубати:
Ще молодий, ще ягідок не родив.

Може, то зернятко там проросло,
А може, хто прищепив від зраз ?
Тернових я колючок не боюсь,
Бо поколена терниною не раз.

Тернові ягідки – терпкі-терпкі,
Тернова рана теж довго болить.
Але вино із ягідок тернових,
Як ліки, треба по краплині пить .

Нехай росте тернина коло хати –
Тернисті стежки я уже пройшла…
На схилі літ так хочеться дізнатись,
Як же та тернина цвіла.

А.Бойко

Tags: , ,

Родовід

2 коментарі

Tags:

Своїми силами та коштом, ми, діти та онуки Бойко Анни, видали біля 20 збірок віршів “Тернові ягоди”.
самвидав
Це був сюрприз для усіх))

Книжку бабуся презентувала на дні села Яглуш.


Після того, як бабуся побачила надруковані її твори, вона вирішила писати спогади дитинстава, які публікуються на цьому блозі і які ви можете тут почитати. В майбутньому мріємо випустити книгу, яка б включала усі твори Бойко Анни і не тільки рукописні)) Шукаємо спонсорів!

Так закінчувалась презентація збірки…

Tags: , , ,

У весняну погожу днину…

Прокоментуй!

* * *
У весняну погожу днину
Сухі вітри повіяли
Я пригадую ті години
Як ми з матусею у поле йшли
Вона мене вела за руку
І по дорозі говорила
Подивимось і хтось нам зоре
Якщо висохло наше поле
І брала в руки чорну землю
Казала гарна і м’яка
Тут посаджу капусти трошки
А тут грядочку буряків
Картоплі посаджу багато
Щоб харч був у нас взимі
Цибулі трошки, огірочків
Не знаю вистачить землі
І очі мамині блищали
Неначе всі поля садила
Стояла гордо на вузенькій нивці
І в Господа помочі просила

Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-франківська обл.

Tags:

Tags: ,

Початок війни. ✑4✑

Мама привела корову від сестри Анни, яка жила в селі Підкамінь. Bона була замужем за поляком і вони виїхали в Польщу, а корову не могли взяти, бо мала хворі ноги.
Мама привела корову, але не мала де її завести (бо додому не хотіли її прийняти), то мама загнала до Шнайдера – там була велика простора стайня.
Але її треба було годувати, бо вона не могла ходити. Їй поламалися ратиці, і мама їй носила траву. Там і застали маму фойдойчери, і написали на дверях крейдою “два камбрати” – то означало, що на квартиру прийдуть два німці.
У той час партизанів десь вивезли, а ліжка були – не встигли забрати, або не могли. І так ми з мамою залишилися жити в тій хаті, і два німці – один старий лікар, а другий молоденький, років вісімнадцять – приносив пошту із Підкаменя, називався Курт. З нами поводилися добре, мама давала їм молоко, а вони ділилися всім що мали. Я тоді перший раз побачила і їла помаранчі, шоколад і багато чого іншого.
Часто приїжджали чужі німці (урядові), виганяли людей копати окопи (шанці) за 10 км від нашого села до села Руда, дехто там і ночував. Годували дуже погано. Мама також ходила, брала собі щось поїсти і була цілий день, як корови ще не мали. Корову мама привела трошки пізніше. Але одного разу пішла і скалічила собі ногу. Лопатою скалічила п’яту, ледве прийшла додому і більше не ходила.
В 1944 році німці всіх дорослих фотографували коло читальні і робили кинкартки. Мама також мала таку кинкарту. Я до сих пір її бережу.

ABoykoHistory
Анна Бойко
с.Яглуш
Івано-Франківська обл.
2009 р.

✑БЛОГО-КНИЖКА✑Всі історії

Tags: , , , ,

« Older entries